Монастирищина пам’ятає. Роковини загибелі Героя Богдана Ситника
Сьогодні минають перші роковини із дня загибелі відважного земляка Ситника Богдана Ігоровича – мужнього Захисника Батьківщини, вірного військовій присязі Воїна, який хоробро протистояв російським окупантам. Відчайдушно боронив кожен сантиметр Української землі. І впав на полі бою Героєм, закривши собою український народ…
Богдан народився 24 травня 1997 року у місті Монастирищі в родині Ігоря Пилиповича та Алли Павлівни Ситників. Згодом у нього народилась сестричка Діана, яка стала окрасою його очей і серця. Вже в юному віці проявляв риси справжнього чоловіка – Захисника: понад усе цінував родину та друзів, ввічливий, чуйний, рішучий, готовий прийти на допомогу. Після смерті тата головним завданням для Богдана стала турбота про маму та сестричку. В усьому намагався допомагати ненці, бути гарним старшим братом для сестри.
Здобувши базову середню освіту у Монастирищенській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №5 (нині – ліцей «Успіх»), вирішив іти навчатися. Тож, після 9-го класу у 2012 році вступив до Немирівського коледжу будівництва та архітектури Вінницького національного аграрного університету на спеціальність землевпорядника, який закінчив у 2016 році.
Після захисту диплому Богдан тривалий час працював за фахом: був землевпорядником Монастирщенської міської ради з серпня 2016 по березень 2019 року, а з травня 2019 року по лютий 2021 року працював на посаді спеціаліста-землевпорядника Цибулівської селищної ради. Далі кардинально змінив професію. Спочатку працював барменом-офіціантом у одному з місцевих кафе, а потім у меблевому магазині. Наш Герой був працьовитим, наполегливим, відповідальним, товариським, його поважали колеги та керівництво. Але серце Богдана прагнуло більшого – він відчував, що його місце там, де вирішується доля нації.
Тож, 20 серпня 2024 року Богдан Ситник добровільно вступив до лав Збройних Сил України, підписавши контракт із військовою частиною А0565. Щоб боротися за свою країну, за свободу і незалежність кожного українця. Згодом, у жовтні того ж року перевівся до військової частини А4674, де служив на посаді оператора 2-го відділення інженерних загороджень взводу інженерних загороджень інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення. Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші точки фронту на Донецькому напрямку. Його очі бачили все, але серце продовжувало битися заради добра – справедливої Перемоги, Миру на рідній землі. Він понад усе прагнув захистити маму, сестричку та племінничку Аделінку від загарбницьких окривавлених рук ворога.
Але 2 березня 2025 року під час виконання чергового бойового завдання поблизу населеного пункту Нова Полтавка Покровського району Донецької області внаслідок удару ворожого FPV-дрона противника солдат Богдан Ситник отримав поранення, несумісні із життям. Герой загинув на полі бою смертю хоробрих, з честю виконавши свій обов’язок перед державою і українським народом.
Поховали солдата Богдана Ситника з усіма військовими почестями 7 березня 2025 року на міському кладовищі.
Згодом хоробре ім’я Богдана увіковічнили на Алеї Слави Героїв Монастирищини. Також, у минулому році солдату Богдану Ситнику посмертно присвоїно звання «Почесний громадянин Монастирищенської міської територіальної громади».
Сьогодні, у день загибелі нашого Захисника, згадаймо його теплим словом, щирою молитвою, запаленою свічкою.
В серцях кожного з нас Богдан назавжди залишиться таким же світлим і життєрадісним.
Спочивай з миром, Герою.
Спасибі за мужність, за Україну, за новий день!
Герої не вмирають!
