Монастирищина пам’ятає. Роковини загибелі Героя Петра Кізіма
Сьогодні минають 11-ті роковини з дня загибелі хороброго Сина України Петра Анатолійовича Кізіма, який віддав найцінніше, що мав – своє життя, щоб захистити нашу землю від ворога. Звитягу Петра неможливо переоцінити. Його сміливість і самопожертва є прикладом для нас та прийдешніх поколінь, основою майбутнього, за яке наш Герой поклав душу й тіло...
Народився Петро Кізім 3 червня 1991 року в селі Олександрівка Маловисківського району Кіровоградської області в багатодітній родині, де виховувалося шестеро дітей. Навчався в Олександрівській загальноосвітній школі. Після смерті батьків залишив рідну Олександрівку та переїхав на постійне проживання в Монастирищину, до своєї тітки Людмили в селище Цибулів. Працював на Цибулівському цукровому заводі слюсарем. У 2011 році був призваний на строкову військову службу в лави Збройних Сил України. Повернувшись із армії, одружився, Згодом у молодого подружжя народився син Андрійко. Але сповна відчути радість батьківства нашому Герою не судилося. Розпочалась збройна російська агресія. 14 березня 2014 року, за місяць до другого Дня народження Андрійка, його тата Петра Кізіма було призвано за частковою мобілізацією до лав ЗСУ.
Служив наш Захисник командиром бойової машини 7-го механізованого взводу 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Брав участь в боях за міста Амвросіївка, Волноваха, село Гранітне Волноваського району Донецької області. Він був сміливим і відважним бійцем, не ховався за спинами побратимів, навпаки, завжди намагався прикрити товаришів. Його ж беріг Господь і батьки з небес… Мав філософські погляди на життя, любив Батьківщину, був Патріотом своєї країни та часто повторював: «Якщо ми сьогодні не витіснимо ворога на Сході, завтра він прийде до нас додому».
Петро Кізім за понад рік запеклої боротьби жодного разу не пошкодував, що одягнув піксель. Він пишався тим, що має честь захищати Вкраїну. 3 березня 2015 року близько 15:30 годин поблизу села Гранітне Донецької області військовий автомобіль, в якому перебував Петро, потрапив під обстріл ворожої диверсійно-розвідувальної групи. Від осколкових поранень Герой загинув на місці. Йому було лише 23…
Поховали Воїна з усіма належними почестями 7 березня 2015 року в селищі Цибулів. Напередодні Герою вклонились мешканці Маловисківщини та Монастирищини.
Головний сержант Петро Кізім посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, почесною Грамотою Черкаської обласної ради та відзнакою «За заслуги перед Черкащиною». На меморіальному пам’ятному знаку загиблим під час Революції гідності та Героям-землякам, що розташований на території Свято-Миколаївської церкви (Монастирищина), – викарбовано ім’я Героя. Портрет Воїна встановлено на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 6, ряд 6, місце 38. У вересні 2015 року на будівлі Олександрівської школи, де навчався Захисник, було відкрито меморіальну дошку пам’яті Петра Кізіма. Також у Олександрівці його іменем названо шкільну дитячу організацію «Козацька родина», а в червні 2016 перейменовано одну із вулиць на честь Героя. Ім’я хороброго Воїна носить й вулиця у селищі Цибулів. Ім’я мужнього земляка увіковічено на Алеях Слави Героїв у місті Монастирищі (у 2023 році) та селищі Цибулів (у 2024 році). Закарбовуючи пам’ять Нескореного для нащадків, у 2023 році видано перший випуск книги «Альманах пам’яті Героїв Монастирищини», де опубліковано різноманітні фото та історії, спогади про нашого Хороброго. Громада, вшановуючи звитягу сміливого Воїна, у 2025 році Захиснику посмертно присвоїла звання «Почесний громадянин Монастирищенської міської територіальної громади».
Минає 11 років, як наш Герой покинув земне життя, але у спогадах, світлинах, віршах, присвячених Захиснику, Петро Кізім живе досі. Бо Герої не вмирають, допоки жива пам’ять про них.
Сьогодні, у роковини загибелі нашого Захисника, згадаймо його теплим словом, щирою молитвою, запаленою свічкою, квітами, покладеними до місця його вічного спочинку, меморіальної дошки та Алеї Слави.
Пам’ять про Петра Кізіма назавжди збережеться у наших серцях…
Честь, слава та вічна і світла пам’ять Герою!
