Монастирищина пам’ятає. Роковини загибелі Героя Володимира Несенця
Сьогодні минають перші роковини із дня загибелі нашого доброго, хороброго земляка-Героя – Володимира Костянтиновича Несенця. Минає рік, як його забрали Небеса. Рік як скінчилась його земна боротьба за свободу, рідну країну, землю. Володимир був звичайним сільським чоловіком, трудівником, у нього була сім’я, дорослі, але в татових очах, ще зовсім маленькі діти. Він будував плани і поступово втілював їх. Загалом, був як усі, але це було до того, як він став на захист України – як став Героєм! Своїм вчинком Володимир Несенець змінив свою долю і долю мільйонів. У нерівній боротьбі за волю і життя українців – поліг смертю Хоробрих, рятуючи безневинних.
Народився Володимир 8 вересня 1971 року в селі Лукашівка, де й минули його дитячі та шкільні роки. Після закінчення школи, у 1988 році, вступив до Монастирищенського професійно-технічного училища №25 (нині – ДНЗ «Монастирищенський професійний ліцей), де здобув спеціальність тракториста-механізатора. У 1989 році був призваний на строкову військову службу.
Повернувшись із армії, влаштувався на роботу у місцевий колгосп трактористом. Згодом одружився на коханій Валентині. Разом із дружиною ростили та виховували дітей, разом переживали важку втрату, намагалися впоратись із непоправним, неминучим болем. Але ніколи не відвертались одне від одного. Як життя не ламало, намагались бути міцними опорами одне для одного та фундаментом сили й любові для дітей. З 2006 року наш Герой працював завідувачем складу у одній з приватних фірм Києва.
Володимир був щирим, привітним, завжди усміхненим, намагався кожному допомогти та кожного підтримати. Та доля була несправедливою до нього. За його добро вона наносила йому невиліковні шрами, але він вперто залишався собою – Людиною слова та честі. Тож, коли Ненька-Україна покликала свого хороброго Сина, наш Герой, обійнявши рідних, пішов боронити рідний край, пообіцявши повернутись. З 19 січня 2023 року Володимир Несенець мужньо виконував свій військовий обов’язок. Служив у відділенні підвозу боєприпасів взводу забезпечення 1 самохідного артилерійського дивізіону 32-ї окремої механізованої Сталевої бригади водієм.
13 липня 2025 року під час виконання чергового бойового завдання з захисту територіальної цілісності України в районі населеного пункту Покровськ Донецької області наш Герой загинув смертю хоробрих.
Поховали солдата Володимира Несенця з усіма військовими почестями 18 липня 2025 року на лукашівському кладовищі. Згодом ім’я хороброго Воїна увіковічнено на Алеях Слави Героїв у місті Монастирище та селі Лукашівці й посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Монастирищенської міської територіальної громади».
Доземно вклоняємось за подвиг земного життя, Воєне, за мужність і відвагу, за святу любов до Неньки-України. Твій слід назавжди закарбований у наших серцях, у серцях усіх майбутніх поколінь. Світла Тобі пам’ять і слава!
Ворог отримає заслужену кару за кожне забране життя і за кожну українську сльозинку. Вони будуть суворо покарані за тебе, наш Герою, і за кожного нашого Захисника.
Адже ми не чинили зла, були занадто добрими, жили, працювали, будували та надіялись, що лютий сусід все ж опритомніє і до нього повернеться здоровий глузд. Але, на жаль… Жадібність, бажання всевладдя та решта огидних задумів у цих бридких, кровожерливих недолюдей занадто глибоко укорінились і їх вже не вилікувати, не змінити. Вони вмиваються кров’ю безневинних, ніби святою водою, та думають, що житимуть вічно. Але вічними будуть лише їхні муки. За всі злодіяння та беззаконня їх судитимуть і на цьому світі, і на тому.
Сьогодні вшановуємо нашого Воїна Володимира щирою молитвою, теплими словами та свіжими квітами, принесеними до Алей Слави та місця його вічного спочинку.
Вічна слава і шана Герою!
Герої не вмирають!
