Хвилина мовчання пекуча й терпка
Голодомор…
У ХХ ст. в Україні їх було три…
Та найстрашніші жнива смерті припали на 1932-33 роки.
Наближається день пам’яті, коли ми гостро згадуємо муки українського народу.
До вшанування жертв Голодомору з Україні Монастирищенська публічна бібліотека організувала та провела ряд заходів.
В читальній залі книгозбірні облаштовано книжкову виставку-спомин «Голодомор. Помста за свободу», на якій зібрано документальні та художні книги, архівні матеріали, свідчення очевидців, які висвітлюють одну з найчорніших і найтрагічніших сторінок нашої історії.
Вечір жалоби «Немов прокляття ожива… Рік тридцять третій. Голод! Голод…» відбувся з читальній залі Монастирищенської публічної бібліотеки для здобувачів освіти Монастирищенського професійного ліцею. Перед молоддю було розкрито причини виникнення голодомору в України його історичне підґрунтя, названо головних винуватців трагедії, зачитано спогади свідків. Трагічні події 1932 – 1933 рр. вписали чорну й ганебну „славу” тоталітарної держави в життя українського народу навічно.
З метою донесення до юнацтва правдивої інформації про голодомор, його причини,численні жертви та трагічні наслідки для України та її народу з учнями 9-Б класу Ліцею Ерудит» була проведена година пам’яті: «Хвилина мовчання пекуча й терпка», а з дівчатами і хлопцями 9-В класу цього ж навчального закладу – година скорботи: «Біль душі і пам’ять серця», щоб наша молодь знала і пам’ятала, якою ціною продовжився наш рід, щоб жили на цій землі нові покоління українців, усвідомлювали, що наш ворог за століття не змінився. Комуністичний тоталітарний режим через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл і цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресій проти незгодних створив для українців умови, не сумісні із життям. Тобто розрахунок був на фізичне знищення нашої нації.
Через 90 років після Голодомору-геноциду росіяни знову застосовують проти українців методи геноциду, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову – знищити українську націю як таку. Для цього окупанти масово вбивають і депортують українців, руйнують міста.
Пам’ятником безвинним жертвам закатованим голодом хай стане наша пам’ять про минуле, небайдуже ставлення до національної трагедії, що спіткала наш народ у 1932-1933 роках.
