3 березня - Всесвітній день письменника
Всесвітній день письменника відзначається за рішенням 48 конгресу Міжнародного ПЕН-клубу, що відбувся 12-18 січня 1986 року. ПЕН-клуб був заснований у 1921 році. Назва організації – абревіатура, утворена першими літерами англійських слів poets- поети, essayists – нарисовці, novelists – романісти. Першим президентом ПЕН - клубу став Джон Ґолсуорсі.
Сьогодні центри ПЕН діють в 146 країнах. ПЕН став однією з перших міжнародних правозахисних організацій, а також першим міжнародним об’єднанням письменників.
Український ПЕН (PEN Ukraine) був заснований 1989 року і прийнятий до Міжнародного ПЕН 1990-го. Першим президентом Українського ПЕН був Микола Вінграновський (1989-1993), потому ПЕН в Україні очолював Євген Сверстюк (1993-2010). 2010-го, з обрання президентом правозахисника, публіциста Мирослава Мариновича, Український ПЕН починає провадити системну літературну та правозахисну діяльність в Україні та за кордоном. 2014-го президентом Українського ПЕН було обрано Миколу Рябчука, а у грудні 2018 року – Андрія Куркова.
Діяльність Українського ПЕН спрямована насамперед на захист свободи слова та прав авторів, сприяння розвитку літератури та міжнародному культурному співробітництву.
Відзначаючи цей міжнародний день хочеться зауважити, що наша Монастирищина багата на літературні таланти. Сьогодні літературний клуб «За покликом душі», що існує вже 4 роки, об’єднує до 30-и учасників: поетів, письменників, творців гумористичного жанру. Це люди різного віку, професій, уподобань, але єднає їх усіх любов до рідного слова і прагнення зробити за допомогою нього наш світ кращим. Поети, зазвичай, відзначають своє свято 21 березня. А про творців прози, наших земляків, хочеться сказати окреме слово. Отож, нагадуємо їх імена, а може і знайомимося вперше.
Давид Рафаїлович Бергельсон (12 серпня 1884, Охрімове (Сарни), Уманський повіт, Київська губернія— 12 серпня 1952) — радянський письменник українського єврейського походження. Писав на ідиш та російською мовою. Головні твори: «По всьому», «Бурхливі дні», «Над Дніпром», «Избранное». Протягом Другої світової війни був членом Єврейського антифашистського комітету. У січні 1949 року під час сталінської ліквідації єврейських культурних організацій в СРСР був заарештований, а 12 серпня 1952, разом з іншими ідишськими письменниками-активістами, розстріляний у числі провідних діячів Єврейського антифашистського комітету.
Рома?н Андрі?йович Гу?цало (1894—1938) — український письменник та педагог.
Народився 1894 року в селі Ситківці (сучасний Немирівський район Вінницької області). Учителював у селах Коритня та Угловата (Уманщина), від 1924 року — літературний працівник Монастирищенської газети «Шлях колгоспника». Член літературної організації «Плуг», один із керівників її уманської філії. Автор книжок «Хліб», «На цілині», оповідань «Золоті гудзики», «Зрада першого дня», «Не зеленіти стерні», «У глухому селі». 1937-го заарештований за доносом та розстріляний як учасник «антирадянської української військово-повстанської організації». Репресований був і його старший син. Реабілітований Черкаським обласним судом 12 листопада 1959 року посмертно.
Бойко Федір Максимович (10 вересня 1925 року, с.Лукашівка Монастирищенського району). Учасник Другої світової війни, інвалід по зору І ст. Усе життя пов’язане із рідним селом, в якому проживає і нині, зустрівши в минулому році 95-річний ювілей. Автор численних гумористичних збірок для дітей і дорослих, краєзнавчих досліджень з історії с.Лукашівки, лауреат обласної премії ім.. М.Максимовича за книгу «Дорогою ціною». Разом з К.Бульбою видав роман «Долею не скорені», що викликав жваву зацікавленість читачів Монастирищини.
ГОНЧАРУ?К Яків Власович (18. 08. 1931, с. Коритня Монастирищенського району – 05. 09. 2000, Київ, похований у рідному селі) – прозаїк. Член НСПУ (з1982 р.). Працював редактором у видавництвах «Мистецтво» (1958–61), «Радянська школа» (1961–63), «Радянський письменник» (1964–91). Писав українською мовою. Автор повістей «В сузір’ї Велеса», «Шануйся замолоду», «Чаєня – пташок віщий», в яких змальовував постаті з рідного села. Для дітей опублікував казку «Зайчик-прибивчик» .
Прилу?цький Олександр Іванович (14 березня 1962, село Івахни Монастирищенського району) — український поет, прозаїк, дитячий письменник, публіцист та видавець. Закінчив місцеву школу, працював художнім керівником в Івахнянському Будинку культури. 1983 року, після закінчення Черкаської школи туризму, мандрував Черкащиною, на Кавказі. 1995 року повністю втратив зір, але закінчив факультет української філології Черкаського державного університету ім. Б. Хмельницького.За підтримки рідних і друзів створив приватне видавництво «Відлуння» (нині — «ІнтролігаТОР»), де працює його директором та видає у світ книги. Прилуцький Олександр — керівник Черкаської обласної організації «Громадська організація людей з обмеженими можливостями „День“. Автор творів: «Двоє на мосту», «Здрастуй, моя Басю», «Крутий укіс», «Справжні козаки», «Загадочки квочки», «Для дівчаток і хлоп'ят про пташок і про звірят», «Школа сойки», «Арифметика сороки», «Таємниця старого зошита».
Лаврик Ольга Никифорівна (1 січня1957 року, с.Новосілка Монастирищенського району). Закінчила факультет журналістики Київського державного університету. Кореспондент, а з 1997 року редактор районної газети «Зоря». Автор друкованих збірок ліричних прозових мініатюр-есе «На життєвих перехрестях», «Історії з життя», «Я люблю тебе, життя», краєзнавчого видання «Лину серцем до тебе, моє рідне село». Член Національної спілки журналістів України з 1986 року. Має звання Заслуженого журналіста України.
Луценко Зінаїда Валентинівна ( 16 січня 1974, смт.Цибулів Монастирищенського району) - українська письменниця, педагог. Навчалася в Корсунь-Шевченківському педагогічному училищі, Уманському педагогічному університеті ім. П.Тичини на філологічному факультеті (закінчила із відзнакою). Працює вчителем української мови та літератури у Цибулівському ОЗ ЗСО І–ІІІ ступенів. Має публікації у виданнях, в тому числі журналах: «Малятко», «Пані вчителька», «Cosmopolitan», «Домашний очаг в Украине», «Дніпро», «Логопед», «Склянка часу»; газетах: «Зірка», «Веселі вісті», «Позакласний час», «Зоря», «Алекс», «Молодь Черкащини», «Сарафанне радіо»; в альманасі «Скіфія: літо 2012». Лауреат конкурсу «Коли скінчилися уроки», лауреат Премії Всеукраїнського конкурсу найкращих творів для дітей ім. В. Кобилянського, лауреат міжнародного конкурсу на найкраще коротке оповідання 2012 року від міжнародного літературно-мистецького журналу «Склянка часу», лауреат Міжнародного конкурсу романів, п'єс та кіносценаріїв «Коронація слова 2012». Переможець конкурсу фантастичних оповідань на Міжнародній літературній конференції «Дні фантастики у Києві». Дипломант Всеукраїнського конкурсу романів та кіносценаріїв «Коронації слова 2013». З 2020 - член Національної спілки письменників України.
Видання: «І нашо мені той дід?» (збірка оповідань), «Необдумана Міловиця» (роман), «Я, Миколайко…» (роман), «Петренчукова хата» (фантастичне оповідання), «Соняшники в трусах» (роман), «Злі лелеки» (роман), «Маринчина лялька» (роман), «Свята Марійка» (роман).
Катерина Бульба-Мироненко, керівник літ клубу «За покликом душі»,
директор Монастирищенського краєзнавчого музею
