Монастирищенська міська громада
Черкаська область, Уманський район
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

До Дня пам’яті та примирення, а також 76-річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

Дата: 07.05.2021 12:12
Кількість переглядів: 159

Штурм севастопольських укріплень був останньою ланкою в операції наших військ по звільненню Криму. Біля стін Севастополя ворог створив могутню оборону на вигідно розташованих і завчасно підготовлених рубежах. На один кілометр переднього краю ворожої оборони доводилися 2—3 доти, 5—7 дзотів, десятки мінометів і кулеметів. На схилах Сапун-гори гітлерівці обладнали 3-4 яруси шанців. Їх розміщення дозволяло вести вогонь всіх ярусів і створювати перед тими, що наступають, суцільну стіну вогню. Друга смуга оборони була не менш укріплена, ніж перша.

      Не дивлячись на це, наші війська з ходу оволоділи у ряді місць сильно укріпленими авангардними позиціями ворога і підійшли до головної лінії його оборони. Проте відразу розвинути успіх не вдалося.

      Розпочалася підготовка до вирішального штурму. Тим часом вогнем артилерії і авіації знищувалися доти і дзоти ворога. Ключем до всієї оборони гітлерівців в Севастополі була Сапун-гора. Тут на семикілометровій лінії оборони ворог мав 36 дотів і 27 дзотів. Схили гори були оточені колючим дротом і чотирма рядами траншей.

      5 травня 1944 року атакували ворога частини 2-ої гвардійської армії. А вранці 7 травня після півторагодинної артилерійської і авіаційної підготовки у взаємодії з Чорноморським флотом перейшли в настання 51-а і Приморська армії, що завдавали головного удару. Вперед рушили піхота і танки. Всюди виникали запеклі сутички. Радянські воїни проявляли масовий героїзм. Особливо важко було при штурмі Сапун-гори. Чим вище піднімалися наші воїни - гітлерівці чинили опір з відчаєм приречених. Лейтенант Дзигунський зі своїм взводом першим увірвався в траншеї. Він особисто  в рукопашному бою та гранатами знищив двадцять гітлерівців. Взвод оволодів трьома дотами. Маківка Сапун-гори була вже зовсім близько. Але напівзруйновані доти ще сіяли смерть. Один з них, що знаходився біля самої вершини, спрямував вогонь на взвод Дзигунського. Бійці залягли і почали стріляти по амбразурі. Але дістати ворога за залізобетонною стіною було важко. Падали убиті і поранені. Був поранений в плече й руку і сам командир взводу. Не дивлячись на рани,  Дзигунський  вирішив знищити ворожу вогневу точку. Прихопивши декілька гранат,  він поповз назустріч кулеметному вогню.

Бійці з хвилюванням стежили за командиром. Одна за одною полетіли в амбразуру кинуті лейтенантом гранати. Але кулемет не замовкав. «Настала хвилина, — писав у своїх спогадах командувач 51-ою армією Герой Радянського Союзу Я. Крейзер, - коли не було вже вибору між життям і смертю. І офіцер повторив подвиг Матросова. Бійці піднялися і, натхненні прикладом офіцера, кинулися в атаку».

  Опір фашистів був зломлений. Михайло Дзигунський загинув 7 травня 1944 року в боях за Севастополь  під час штурму Сапун-гори, закривши своїм тілом амбразуру доту і похований  в селі Чургун Кримської області.Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року  командирові  взводу 6-ої стрілецької роти 1372-го стрілецького полку 417-й Сивашської стрілецької дивізії гвардії лейтенанту  Дзигунському  Михайлу Яковичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

  Героїчне місто в Криму, за звільнення якого віддав життя Герой, зберігає пам'ять про нього. Пам’ятають про Героя і його земляки. Вулиця в с. Цибулеві, де народився і жив Михайло Якович, названа ім'ям Дзигунського, його ім'я носить місцева школа, біля якої встановлене погруддя героя – лейтенанта. Його подвигу на Сапун-горі присвячені розділ у шкільному музеї та стенд в районному краєзнавчому музеї, а там, де раніше стояла батьківська хата, споруджено пам’ятний знак.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора