Слова, що лунають крізь час: «1939–1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо» 8 травня – День пам’яті та примирення
8 травня Україна і вся Європа відзначає День пам’яті та примирення у Другій світовій війні. Цей день – нагадування людству про страшну трагедію, про те, що війна стала можливою через імперські амбіції двох світових тиранів, змову агресорів – нацистського і радянського, які ставили геополітичні інтереси вище прав і свобод людини. День пам’яті та примирення та День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні символізує не тріумф переможців над переможеними, а слугує нагадуванням про страшну катастрофу і застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Найважливішим підсумком війни має бути не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами. Наша пам’ять є запобіжником від того, щоб подібні лиха ніколи не повторювалися. Саме тому ми обираємо європейську відповідальну модель пам’ятання під гаслом «Ніколи знову» замість екзальтованої маніпуляції під гаслом «Можєм повторіть». В цьому контексті мир це не закляклий страх перед ворогом, не капітуляція, не просто відсутність військових дій, а ключова умова для гармонійного розвитку особистості та суспільства.
Українці воювали на боці антигітлерівської коаліції (Об’єднаних Націй) і зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Ціною цього стали надзвичайні втрати упродовж 1939–1945 років – українців та інших народів, які проживали на нашій землі й боролися проти тоталітарних режимів. Тоді загинуло понад вісім мільйонів осіб. Ми добре знаємо ціну війни, тому плекаємо мир. Перемога – плід титанічних зусиль десятків держав та сотень народів. Так само неприпустимими є спроби прикриватися моральним авторитетом переможця у Другій світовій для ведення агресивної політики у наш час.
В цей день ми з шаною та повагою згадуємо подвиг ветеранів, котрі боролися з нацизмом і перемогли його. Заслуговують на увагу та пам’ять і ті, кого торкнулась війна – військовополонені, остарбайтери, підпільники, діти війни, цивільні, які постраждали від окупації і бойових дій, що прокотилися через їхні міста і села. Війна це не лише танки, гармати і видовищні бої – війна це мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками.
Історія нас вчить, що Український народ перемагає тоді, коли ми єдині, соборні, діємо разом і захищаємо те, що нам дороге. Коли ми разом, коли ми відчуваємо, що справедливість на нашому боці і стоїмо за свою землю, тоді ми непереможні. Зараз, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. Сьогодні це путінська Росія, яка посягає на нашу територіальну цілісність, намагається зруйнувати міжнародну систему безпеки і потенційно загрожує миру у всій Європі. Ця боротьба триває щоденно вже 7 років і ми не маємо права програти, бо, як і 76 років тому, захищаємо рідну землю, боронимо своє право вільно обирати майбутнє. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій підступного агресивного сусіда-злочинця. Міць наших збройних сил є запорукою існування держави та збереження прав людини для громадян. Ми пам’ятаємо, яким страшним лихом для українців була Друга світова війна. Пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями Об’єднані Нації. Не забуваємо: той, на чиєму боці справедливість, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона – запорука того, що в майбутньому подібна трагедія не повториться.
Символом пам’яті у світі в День пам’яті та примирення є червоний мак який вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Дизайн розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України. Автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з другого – кривавий слід від кулі. Поруч із квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни – 1939–1945 – та гасло: «Пам’ятаємо. Перемагаємо».
Тож схилімо в цей день голови в пам’ять про мільйони загиблих та вшануймо їх пам'ять найдовшою хвилиною мовчання…
Для всіх, хто цікавиться періодом історії Другої світової війни, Монастирищенська публічна бібліотека пропонує добірку книг «Слова, що лунають крізь час», яка розкриває досі невідомі сторінки світової історії, діяльність визначних політиків того часу, їх дипломатію тощо. Це найновіші документальні видання під авторством зарубіжних та українських авторів, а також художні книги: романи Івана Багряного «Людина біжить над прірвою», «Огненне коло. Повість про трагедію під Бродами»; «Дума про невмирущого», «Європа 45» Павла Загребельного, «Вогняні стовпи» Романа Іваничука. Віра в силу українського народу була основною темою творчості Олеся Гончара. Письменник і кінорежисер Олександр Довженко у роки війни фактично постав як самобутній прозаїк і емоційний публіцист. Його оповідання на військову тему: «Ніч перед боєм», «Стій, смерть, зупинись!», «Відступник», «На колючому дроті», кіноповість «Україна в огні», «Щоденник» яскраво доносять до читача ті буремні події. Це також романи Михайла Андрусяка «Брати грому», Докії Гуменної «Хрещатий Яр», оповідання Євгена Гуцала «Діти війни», «Озброєні діти», «Пролетіли коні», роман Оксани Забужко «Музей покинутих секретів», Уласа Самчука «П’ять по дванадцятій. Записки на бігу» та багато інших.
Пропонуємо Вашій увазі і корисні Інтернет-посилання:
1. Від Дніпра до Ельби. Чотири Українських фронти: http://www.istpravda.com.ua/blogs/2011/06/22/43446/;
2. В’ятрович В. Українська Друга світова (в кольорі): http://gazeta.dt.ua/POLITICS/ukrayinska_druga_svitova_v_kolori.html;
3. Гриневич В. Військові мобілізації в Україні 1943–1944 років: "Ви повинні змити власною кров’ю провину перед Батьківщиною і її великим вождем товаришем Сталіним": http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/viyskovi_mobilizatsiyi_v_ukrayini_19431944_ro kiv_vi_povinni_zmiti_vlasnoyu_krovyu_provinu_pered_batk.html ;
4. Гриневич В. Міф «Великої Вітчизняної війни»: «духовна скрепа» російської ідентичності: http://uamoderna.com/blogy/vladislav-grinevich/wwii-myth-russia
5. Музиченко Я. Перемога людяності: провідні історики – про українців на різних фронтах Другої світової, високу ціну визволення від нацизму та дбайливе збереження пам’яті про воїнів: http://www.memory.gov.ua/news/peremoga-lyudyanosti-providni-istoriki-proukraintsiv-na-riznikh-frontakh-drugoi-svitovoi-visok ;
6. Огієнко В. Як відзначають День Перемоги в Європі: http://www.memory.gov.ua/news/yak-vidznachayut-den-peremogi-v-evropi;
7. Патриляк І. Українські націоналісти проти гітлерівської Німеччини. Рух Опору: http://www.istpravda.com.ua/articles/2014/05/8/142834/;
8. Процик П. Україна. Друга світова війна. Тільки цифри: http://www.pravda.com.ua/articles/2010/05/7/5017138/ ;
9. Ціна перемоги: вклад українців у розгром нацизму // [Сторінка Українського інституту національної пам’яті] / Київ, 2015. – Режим доступу : http://www.memory.gov.ua/news/tsina-peremogi-vklad-ukraintsiv-u-rozgromnatsizmu (Він містить інформацію про ключові події, постаті, карти, інфографіку, фотогалерею, відеоролики й електронні видання про війну, підбірку фільмів “20 000 хвилин, які змінять ваше уявлення про Другу світову війну” та інші проєкти.
