18 травня - День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу
Згідно з постановою Верховної Ради України № 792-VIII від 12.11.2015 року, депортація кримських татар у 1944 році визнана геноцидом, а 18 травня відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
Причини
Згідно з офіційною радянською версією, «виселення» було пов'язано з «масовим дезертирством» 20 тисяч кримських татар на початку Другої світової війни, а також з нібито їх «тотальним колабораціонізмом» під час нацистської окупації півострова. Однак реальне число дезертирів серед кримських татар важко було порівняти з числом перебіжчиків інших національностей. Крім того, колективне покарання було заборонено ст. 50 чинною тоді Гаазькою конвенцією 1907 р. «Про закони і звичаї сухопутної війни». На думку багатьох істориків, Радянський Союз готувався до війни з Туреччиною за протоки Босфор і Дарданелли і «зачищав» в 1943-1944 рр. Кавказ і Крим як тилові райони від можливо нелояльного населення.
Хронологія
11 травня 1944 Сталін підписав постанову Державного Комітету Оборони № 5859сс про організацію депортації кримських татар. Основна фаза спецоперації розпочалася ще до світанку 18 травня і завершилася до вечора 20 травня. Тих, хто залишився, виселили під час подальшої депортації вірмен, болгар і греків 27-28 червня 1944 р. Нечисленна кількість повернулася з місць спецпоселень, але їх повторно виганяли за межі півострова до кінця 60-х рр.
Хід
Депортація проводилася силами військ НКВД. На збори давали в середньому до 15 хвилин. Офіційно всій сім'ї дозволялося брати з собою до 500 кг речей і продуктів, але в реальності все обмежувалося ручною поклажею (а іноді і без неї). Їх звозили вантажівками до залізничних станцій, де поміщали в товарні вагони або відразу, або 1-2 дні по тому. Час шляху ешелонів – 2-3 тижні. Майно кримських татар пізніше описували і здебільшого передавали переселенцям із Росії та України.
Жертви
Згідно з різними офіційними оцінками, в місцях спецпоселень померло від 20 до 25% всіх кримських татар. За неофіційними даними (самоперепису кримськотатарського національного руху), це число досягло 46%. Уцілілі до 1956 року вважалися засланими навічно і не мали права залишати місце проживання під загрозою 20-річної каторги. У 1967 році звинувачення в масовому колабораціонізмі з кримських татар зняли, але повернутися на півострів їм не дозволили. Масова репатріація почалася лише в 1989 році.
Статус Криму
У 1945 році Кримську Автономну Радянську Соціалістичну республіку понизили в статусі до Кримської області. До 1948 року перейменували близько 90% кримськотатарських топонімів. У 1954 році Кримську область передали зі складу РРФСР до складу УРСР.
З часу проголошення незалежності Україна взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації. 20 березня 2014 р. Верховна Рада України прийняла постанову № 1140-18 «Про… гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України, а також 17 квітня 2014 року Закон України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою».
