30 липня 2022 року після тяжкої довготривалої хвороби на 88-му році життя пішов у вічність Станіслав Любомський
30 липня 2022 року після тяжкої довготривалої хвороби на 88-му році життя пішов у вічність Любомський Станіслав Леонідович, відомий на Монастирищині ветеран культосвітньої роботи, керівник вокально-хорових колективів упродовж тривалого періоду, серед яких хор ветеранів праці «Надвечір’я», вокальний колектив Аврамівського сільського клубу «Мелодії серця», активний учасник художньої самодіяльності упродовж всього свідомого життя, пропагандист української пісенної творчості.
Народився Любомський С.Л. 20 вересня 1934 року в с.Аврамівці у багатодітній працьовитій і співучій родині. Після закінчення Сарнівської школи отримав професію столяра-червонодеревника в одному з ПТУ на Житомирщині. Але переважила любов до музики, і свій трудовий шлях юнак розпочав учителем музики в Чайківській школі на Христинівщині. Потім була 3-річна служба в армії у далекому Азербайджані, де став учасником танцювального ансамблю. Після демобілізації працював художнім керівником Монастирищенського РБК, де протягом 17 років керував танцювальним ансамблем, вокальними колективами, був акомпаніатором, а також беззмінним учасником відомого чоловічого вокального ансамблю.
За сімейними обставинами змушений був різко поміняти професію. До виходу на заслужений відпочинок 22 роки працював токарем в Монастирищенському машинобудівному заводі, продовжуючи активну участь в самодіяльних колективах заводу. Після виходу на пенсію був учителем музики в ряді шкіл району. Улюбленим дітищем Станіслава Леонідовича став хоровий колектив «Надвечір’я», якому він віддав більше 15 років творчої праці. Під його керівництвом хор ветеранів отримав і кілька разів підтверджував звання «Народний самодіяльний». Здійснив Любомський С.Л. і свою давню мрію: організував в клубі рідного села вокальний колектив «Мелодії серця», візитною карткою якого вже більше 10 років є написана ним пісня «Співай Аврамівко, співай».
Станіслав Леонідович виховав чудових дітей: сина Олександра і дочку Валентину, гордився трьома внуками, тішився 5-ма правнуками.
В будь-якому колективі – трудовому чи самодіяльному - Любомський відзначався високою відповідальністю, вимогливістю, порядністю, доброзичливим ставленням до людей, щирим гумором, умінням підтримати в нелегких життєвих обставинах.
Світла пам'ять про Станіслава Леонідовича надовго залишиться в серцях усіх, хто його знав, з ким він працював, спілкувався, співав.
