Продовжуємо ознайомлювати наших віртуальних відвідувачів із оригінальними експонатами нашого Монастирищенського краєзнавчого музею!
Особливу цікавість серед артефактів глибокої давнини викликають в експозиції музею пращові камені, знайдені в с. Зарубинці Монастирищенського району в 1981 році.
Із Інтернету можна довідатись, що пра?ща— це зброя для метання каміння, металевих куль й іншого, відома всім народам з глибокої старовини. Слово праща виводиться від прасл. pьrati («бити»). Очевидно звідси і український пра?ник, пральник або прач — дерев'яний валок для вибивання білизни під час прання.
Праща являє собою мотузок або ремінь з розширеною середньою частиною, один кінець якого згорнутий в петлю, в яку протягується кисть пращника. В розширену частину пращі, що знаходиться в центрі, вкладається снаряд (камінь чи металева кулька).
Вільний кінець пращник притримує тією ж рукою, на яку одягнена петля. Для метання снаряда пращник обертає пращу із снарядом над головою, поступово підсилюючи кругові рухи, і у момент найсильнішого маху випускає вільний кінець пращі.
Камінь для метання підбирався порівняно круглий, вагою 200—400 грамів, — кулі саме такої ваги можна було надати максимальну кінетичну енергію. Дальність метання обмежувалася приблизно 90 метрами, його точність залишала бажати кращого.
Праща була поширеною зброєю античної легкої піхоти — грецьких пелтастів, римських велітів (різновид легкої піхоти).
У плані використання пращі як метальної зброї цікавою є біблійна легенда про поєдинок Давида і Голіафа.
Голіаф — філістимлянський воїн у Старому Заповіті. Молодий Давид, майбутній цар Юдеї та Ізраїлю, перемагає Голіафа в поєдинку за допомогою пращі, а потім відрубує його голову. Голіаф і Давид були обрані своїми одноплемінниками для єдиноборства, яке повинно було вирішити результат всієї битви. Тобто переможець єдиноборства здобував перемогу своїй стороні та загалом в усій битві.
Голіаф був надзвичайно сильним воїном величезного зросту. Зріст велетня був 2 метри 89 сантиметрів. Він був одягнений у лускоподібний панцир, вагою приблизно 57 кілограмів і мідні наколінники, на голові його був мідний шолом, в руках мідний щит. В руках він ніс важкий спис, один тільки наконечник якого був вагою близько 7 кг і великий меч. Натомість у Давида єдиною зброєю була тільки праща. Філістимлянський велетень вважав для себе образою те, що битися з ним вийшов юнак, зовсім ще хлопчик. Перемогою Давида над Голіафом почався наступ ізраїльських та юдейських військ, які вигнали зі своєї землі філістимлян.
А для нас сьогодні залишається загадкою: як потрапили на нашу територію ці бойові камінці? Можливо наші далекі предки праслов’яни теж використовували цей вид зброї, а можливо тут теж побували воїни часів Римської імперії…
