Мова – душа народу
«Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур’ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям».
М.Рильський, 1956 р.
Мова − це найважливіший засіб спілкування і пізнання та один із ключових факторів незалежності країни. Щороку 9 листопада Україна відзначає День української писемності та мови. Це свято було встановлено Указом Президента України 6 листопада 1997 року.
До Дня української мови та писемності працівниками Монастирищенської публічної бібліотеки спільно з вчителями Монастирищенського професійного ліцею була підготовлена та проведена година-присвята «Мово рідна, слово рідне!» для здобувачів освіти навчального закладу. Учасникам заходу було розкрито історичне підґрунтя розвитку української мови, її сподвижників, визначних борців, весь тернистий шлях, який долала наша мова на своєму шляху. Зазвичай в цей день вшановують пам’ять Преподобного Нестора-Літописця, послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія, відзначають найкращих популяризаторів українського слова та проводять Всеукраїнський радіодиктант національної єдності, до якого приєднуються навіть українці, які живуть за кордоном.
Без рідної мови жодна людина не здатна повноцінно почувати себе частиною власного народу, його історії та культури. «Мова – це душа народу, а народ без мови – не народ», – говорив Володимир Сосюра. З гідністю і шаною ми маємо усвідомлювати велику вагу рідного слова й особисту відповідальність за нього перед минулим, сьогоденням і майбутнім. Українська мова описала всю гнучкість нашого народу: попри свою лагідність, милозвучність, мелодійність, це — потужна зброя проти загарбників. Це нездоланний кордон свідомості та світосприйняття.
Бажаємо всім українцям утверджувати рідну мову, щоб цей нетлінний скарб служив єднанням між поколіннями, возвеличував Україну й українців. Бережімо її, як вона береже нашу націю впродовж віків. Зі святом!
