Віддав життя за Україну: Монастирищина попрощалася з полеглим Героєм
Сьогодні «живим коридором», навколішки та з квітами жителі громади провели в останню земну дорогу Захисника України, нашого земляка, ВОЛОДИМИРА ІВАНОВИЧА АНДРУШКА, який віддав життя за Україну, за спокій сердець і за майбутнє кожного українця.
Скласти шану мужньому Захиснику України прийшли близькі, друзі, знайомі, бойові побратими, представники влади та вдячні земляки. Прощання із Воїном відбулося у його рідному селі Зарубинці. Після заупокійної служби Володимира поховали з усіма почестями на сільському кладовищі.
Володимир Андрушко народився 20 жовтня 1969 року в с. Зарубинці в багатодітній родині. Навчався у Зарубинецькій восьмирічній школі, але середню освіту здобув у Шарнопільській середній школі. Опісля навчався на водія в Майданській автошколі. Далі строкова військова служба, де дослужився до заступника командира автомобільного взводу. Після служби повернувся до рідного села і влаштувався на роботу водієм у колгоспі. Згодом одружився, спільно з дружиною виростив сина.
Односельці розповідають про Володимира як про людину енергійну, активну, порядну. Він любив життя і прагнув завжди допомогти.
З першого дня повномасштабного вторгнення російських військ в Україну старший сержант Володимир Андрушко став на захист держави. Воював стрільцем 160 окремого батальйону територіальної оборони 118 окремої бригади територіальної оборони.
3 січня під час виконання бойового завдання на східному напрямку, в ході артилерійського обстрілу Воїн отримав важке поранення. 7 січня його стан різко погіршився і попри намагання медиків, Володимир помер.
Не дочекалися свого батька та дідуся з війни син та онука.
Доземний уклін Володимиру за його вірність, чесність, мужність і силу. Вдячність – за його хоробрість у боротьбі з російським окупантом, за силу духу та рішучість – захищати свою країну.
Щирі співчуття та слова підтримки рідним, близьким, друзям, побратимам і всім, хто його знав і любив…
Пам’ять про нашого земляка, який поклав життя за мирне небо над нашими головами, завжди буде жити в наших серцях.
Герої не вмирають… Там, у небесних палатах, Господь приготував Володимиру вічний спочинок.
Покинувши поле бою на землі, наші Захисники стають ангелами та поповнюють небесний легіон, продовжуючи оберігати свою родину, рідну Україну та свій народ.
Вічна і світла пам’ять нашому Герою!
