Монастирищенська громада знову схилила голови у глибокій скорботі…
Велике горе об’єднало мешканців громади, які зібралися, щоб провести в останню дорогу нашого земляка, військовослужбовця Збройних Сил України – Івана Лазаренка.
Іван Іванович Лазаренко народився 25 травня 1974 року у селищі Великий Бичків Закарпатської області. Згодом родина Івана переїхала до села Івахни, де й пройшли його дитячі та шкільні роки. Після закінчення школи Іван вступив до училища в місті Києві та продовжив навчання у Вінницькому технікумі, де здобув спеціальність теплотехніка. Проходив строкову військову службу. Також з 2001 по 2004 роки служив у лавах Збройних Сил України за контрактом.
Іван був чесним, доброзичливим, працелюбним, завжди готовим підтримати та прийти на допомогу. Він був прикладом доброчесності для своїх сестер і друзів. Ніколи не цурався будь-якої роботи та не боявся труднощів.
Разом з цивільною дружиною Наталією виховував доньку Анну. Дружина й донька були сенсом його життя. Найбільше він завжди тривожився про них, про їх добробут і безпеку.
Проживав певний час з сім’єю в Івахнах. Згодом, придбавши будинок у Цибулеві, переїхали до селища, де Іван працював на цукровому заводі.
Та не зумів Іван Лазаренко спокійно сидіти вдома, в той час як на сході його Батьківщини російські війська безчинствували. В березні 2021 року він підписав контракт і вступив до Збройних Сил України.
Із перших хвилин повномасштабного вторгнення наш Герой мужньо захищав Україну та українців від російського ворога.
3 лютого під час обстрілу збоку противника поблизу населеного пункту Залізнянське Бахмутського району, сержант-навідник 30-тої окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького 48-річний Іван Лазаренко загинув смертю хоробрих.
Побратими згадують його як людину із добрим серцем і відкритою душею…
Поховали Воїна з усіма почестями під звуки Гімну України та залпи пострілів почесної варти на кладовищі в Івахнах. За душу Героя піднеслися молитви до Небес.
Доземний уклін Івану за його вірність, чесність, мужність та силу. Вдячність – за його хоробрість у боротьбі з окупантом, за силу духу та рішучість – захищати свою країну.
Щирі співчуття та слова підтримки найдорожчим людям Івана Лазаренка – сестрам Тетяні Григорівні та Тамілі Леонідівні, дружині Наталії Вікторівні, донечці Анні, всім рідним, друзям, побратимам, всім, хто його знав і любив…
Спочивай з миром, наш Герою!
Вічна пам’ять всім, хто віддав життя за Україну!
Вічна пам’ять і слава нашому Герою Івану Лазаренку!
