«Ні! Я жива! Я буду вічно жити!..»
25 лютого 1871 року в Новоград-Волинському народилася Лариса Косач, яка увійшла в історію під псевдонімом Леся Українка. Саме вона стала однією з центральних постатей української культури та піднесла її до європейського рівня.
Світове значення творчості письменниці довго применшували, а образ спотворювали. «Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі?», ‒ відповість ображена письменниця через майже 15 років Франкові, який написав статтю про неї. Він насправді не хотів образити письменницю, а навпаки ‒ ставив її в приклад чоловікам за сміливу та запальну громадянську лірику.
У радянський час значення творчості Лесі Українки нівелювали. Просунуту європейську інтелектуалку, яка знала 10 мов, читала іноземні дисертації, вивчала в оригіналі давні літературні пам’ятки та відкидала культурну «місію» росії, в радянський час перетворили на «народну борчиню» та «друга пролетарів». Образ «хворої, знесиленої дівчини у вінку» намертво закріпили за письменницею. Так її маргіналізували як жінку та українку. Драма «Бояриня», в якій напряму йдеться про українсько-російські стосунки у радянський час довго була забороненою.
Письменниця одна із перших почала виводити українську літературу за межі побутових тем, які часто обмежувалися селом. Критикувала за це твори визнаних тоді Панаса Мирного й Івана Нечуя-Левицького.
Майже всі адресати листів Лесі Українки, які дожили до 1917 року, пішли творити УНР. Наприклад, її найближчі друзі Людмила Старицька-Черняхівська і Іван Стешенко були членами Центральної Ради. Чоловік Климент Квітка став заступником міністра юстиції УНР. Леся Українка також багато й тісно спілкувалася і співпрацювала з Михайлом Грушевським. У 1930-х роках, коли Лесю Українку більшовики вперто називали другом робітників і ставили їй пам’ятники, її чоловік сидів у ГУЛАГу, наймолодша сестра Ізидора рубала ліс в ОНЕГЛАГу, а близька подруга Людмила Старицька-Черняхівська загинула в телячому вагоні по дорозі на заслання.
Її життєве кредо: «Не здаватись!» слугує дороговказом сучасникам. Лесю Українку знають у всьому світі. Її твори перекладені багатьма мовами. Вона всіляко просувала європейські тенденції в українську культуру, стала однією з провісників модернізму в українській літературі. Завдяки творчості Лесі українська література зайняла одну з найвищих позицій у світовій культурі, а про українців і Україну заговорили у всьому світі, захоплюючись разючими картинами життя «цього великого, самобутнього, гостинного і разом з тим сміливого, відважного народу, нескореного тими бідами, які довелося пережити українцям за свою довгу і славну історію». Леся Українка вважала, що ««братні народи» – просто сусіди», які не мають спільних інтересів і їхнє майбутнє – жити окремо.
Актуально, правда ж? Запрошуємо до знайомства з творчістю Лесі Українки до Монастирищенської публічної бібліотеки, адже наша книгозбірня одна з небагатьох, що отримала повне 14-томне видання творів видатної поетеси до 150-річчя від дня народження.
Читайте, пізнавайте, любіть українське!
