А пам’ять не згасає… Річниця світлої пам'яті Героя Юрія Борейка
Дуже боляче втрачати земляків, але ми знаємо та будемо завжди пам’ятати, що їхній жертовний подвиг ніколи не буде марним, бо вони захищають рідну землю від ворога. А це священна справа.
29 квітня минає перша річниця від того трагічного дня, як громада втратила свого Героя – Юрія Петровича Борейка!
Народився Юрій Петрович 1 травня 1968 року в селі Сарни. В дитинстві переїхав у село Петрівку (Хейлове).
Навчався в Леськівській загальноосвітній школі. Потім вступив до Буцького професійно-технічного училища.
Проходив військову строкову службу з 1986 по 1988 роки.
Працював трактористом, фуражиром у колгоспі. Деякий час проживав та працював у Києві.
Потім повернувся до рідного села.
Після повномасштабного вторгнення росії на українські землі став на захист України. Він, не вагаючись, кинувся боронити беззахисних людей від окупантів, тієї дикої орди, яка увірвалася у мирне життя українського народу, щоби вбивати, ґвалтувати, знущатися та руйнувати усе навколо.
Загинув Герой 29 квітня під час виконання бойового завдання.
Схиляємо голови перед близькими та рідними Захисника, в пошані до подвигу нашого земляка, адже жодні слова не зможуть вгамувати цей біль втрати. Невимовна біль стискає серце, бо втрачаємо кращих, втрачаємо тих, хто ще так багато міг зробити, і так багато всього не встиг. Через тяжкого ворога не здійснилися мрії та бажання мужнього Героя, опустіли душі рідних від втрати найдорожчої людини.
Вічна пам’ять Герою!
Слава Україні!
