Звернення військовослужбовця Олега ЯРОВОГО
Сьогодні Україна переживає важкі часи. Причини, що до цього призвели, різні: геополітичні, трансекономічні, війсково-стратегічні і т.д.. Але є причини, чому це стало можливим. Приймаючи участь в бойових діях на захист України в складі 3 окремої штурмової бригади «АЗОВ», де я знаходжусь серед справжніх патріотів України, ми побачили абсолютно інше ставлення до питання державності серед жителів Донеччини, більшості з яких байдуже, в якій державі жити і якою мовою розмовляти. Хоча, звісно, й там є патріотично налаштовані люди. Я аналізував, що до цього призводить і згадав відкриття дитячо-патріотичного табору в с. Терлиця... нам відразу зателефонували представники СБУ з Умані з запитанням: «Що за нациські мітинги ви там проводите?». Тому допоки патріотизм нашими чиновниками і можновладцями буде сприйматись, як нацизм, ми не станемо посправжньому незалежними. Звісно, після закінчення бойових дій ми повернемось і продовжимо наші мирні справи і ініціативи, і, звісно, поставимо запитання всім, кому потрібно. Друга причина, чому вторгнення рф стало можливим – це неогеноцид українського народу. За останні 30 років населення України зменшилось майже на 30 млн – це шокуючі цифри, тому що ні голоду, ні війни не було. І виходячи з цього, слід зробити висновок, ЩО ДОПОКИ в Україні не будуть створені умови для народження, навчання і належного рівня життя, ніякі програми зовнішньої підтримки нам не допоможуть.
Якби ми раніше опікувались патріотичним вихованням своїх дітей, їх національним вихованням по-справжньому, то сьогодні молодих хлопців не ловили б у жіночих сукнях чи багажниках автомобілів на кордоні!
Тому, ми будемо подавати відповідні ініціативи і проєкти законів у Верховну Раду для прийняття відповідних рішень і створення центрів патріотичного виховання молоді.
Завдяки тому, що на місцевому рівні ми в свій час отримали сприяння у започаткуванні і створенні такої програми на Монастирищині, ми будемо робити все від нас залежне, щоб з часом відновити і розширити діяльність нашого центру.
А наразі, кожен з нас повинен на своєму місці захищати свободу і незалежність України, хто готовий зі зброєю в руках, хто ні – працюючи в тилу.
