Монастирищенська громада простилася з Героєм Олександром Онипчуком
«Героя душа відлетіла на небо,
Упав він в бою, Україно, за тебе!»
Знову чорний день для Монастирищини – в останню дорогу мешканці громади провели Захисника, мужнього Воїна із села Попудня Олександра Анатолійовича Онипчука, який захищав Україну від ненависного російського агресора. Щоб над нашою Батьківщиною засяяло сонце миру та спокою, Олександр віддав найдорожче – своє життя та долучився до Небесного Війська.
«Живим ланцюгом» люди на колінах зустрічали Героя аж до рідного дому. Віддати шану вірному сину України прийшли рідні, близькі, друзі, побратими, духовенство, представники влади та громадськість.
Олександр народився 1 серпня 1989 року у селі Куманівка Козятинського району Вінницької області. Він зростав у великій дружній родині – мама, тато, шестеро сестер та двоє братів. Згодом родина переїхала до села Попудня і вже у 1995 році Олександр пішов до першого класу Попуднянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. 9-й клас закінчив у загальноосвітній школі-інтернат І-ІІІ ступенів. Потім вступив до Монастирищенського професійного училища, де здобув професію електрозварювальника. Далі – строкова військова служба в Збройних Силах України.
На жаль, він рано втратив батька, але зростив у собі людську гідність, громадську свідомість і безмежну любов до рідної Неньки України.
Олександр був чесним, доброзичливим, чуйним, завжди готовим підтримати та прийти на допомогу. Тож коли російські загарбницькі війська своїми брудними чобітьми вторглися на схід Батьківщини та почали там безчинствувати, Олександр Онипчук не стерпів, він зібрав свій рюкзак і пішов проганяти ворога з рідної землі. Так, протягом 2015-2017 років наш мужній Воїн брав участь в антитерористичній операції на території Донецької області.
У 2017 році Олександр одружився. Разом із коханою дружиною вибудовували плани на майбутнє, мріяли, жили. Але розпочалася повномасштабна війна…
Маючи за плечима бойовий досвід, у квітні цього року Олександра було мобілізовано до лав Збройних Сил України. Служив у аеромобільній роті військової частини А4165 артилеристом. Побратими його поважали та шанували. Він був вправним бійцем, надійним, вмотивованим і до останнього подиху вірним військовій присязі. 11 липня під час артилерійського обстрілу в межах населеного пункту Білогорівка Луганської області молодший сержант Олександр Онипчук отримав важке поранення. Протягом п’яти днів лікарі боролися за життя Героя, але 16 липня Олександр помер. Йому назавжди 33…
Сьогодні по встелені квітами дорозі наш Герой Олександр Онипчук, «на щиті», назавжди повернувся додому…
Із військовими почестями нескореного Захисника провели в останню земну дорогу. За душу Воїна піднеслися молитви, в його честь прозвучав Гімн України і військовий салют. Рідним Героя вручили Державний Прапор України, який почесна варта зняла з домовини.
Доземний уклін Олександру за його вірність, чесність, мужність та силу. Вдячність – за його хоробрість у боротьбі з окупантом, за силу духу та рішучість – захищати свою країну.
Щирі співчуття та слова підтримки найдорожчим людям Олександра Онипчука – мамі, дружині, сестрам, братам, всім рідним, друзям, побратимам, всім, хто його знав і любив…
Спочивай з миром, наш Герою!
Вічна пам’ять всім, хто віддав життя за Україну!
Вічна пам’ять і слава нашому Герою Олександру Онипчуку!
