Страшна ціна нашої свободи. Монастирищина попрощалася з Героєм Леонідом Микодою.
Леонід був звичайною простою людиною у повсякденному житті, але закрив своїм втомленим тілом кожного з нас, наші мрії і сподівання, наше сьогодні і завтра…
Сьогодні, 24 липня, по встеленій квітами дорозі, наш мужній Воїн, наш нескорений Герой повернувся до рідного дому «на щиті». Зі сльозами на очах та невимовним болем і почуттям важкої втрати земляки навколішки, тримаючи в руках державну символіку, зустрічали «живим коридором» Героя Леоніда Васильовича Микоду, який поклав своє безцінне життя на вівтар Вітчизни, заради кожного українця.
Леонід народився 8 серпня 1977 року в селі Аврамівка. По закінченню школи навчався в Монастирищенському ПТУ №25, де здобув професію тракториста. Потім вступив до одного з Черкаських вузів і освоїв ще одну професію – плиточника, маляра. Працював у різних організаціях водієм.
Усміхнений, щирий, привітний, товариський, він завжди легко завойовував довіру та знайомився з новими людьми. Був душею будь-якої компанії.
У 2019 році у Леоніда та його коханої дружини Насті народилася красуня донечка. Маленька зіронька, своєю появою осяяла їхнє життя, наповнивши його новим прекрасним змістом. Він безмежно любив своїх дівчаток.
Але близько п’ятої ранку 24 лютого 2022 року в його життя, мрії та надії, як і в життя мільйонів українців, увірвалася повномасштабна війна. Наш Герой, не маючи за своїми плечима бойового досвіду чи військової підготовки, не став гаяти часу і в перші дні вторгнення вступив до Монастирищенської територіальної оборони, згодом його перевели до однієї із військових частин Уманщини.
25 січня цього року Леоніда було призначено на службу в 23-ю окрему механізовану бригаду командиром механізованого відділення.
14 липня під час виконання військового обов’язку поблизу населеного пункту Приютне Запорізької області наш Герой отримав важке поранення. Протягом 6-ти днів лікарі боролися за його життя, але 20 липня він помер.
Попрощатися із загиблим прийшли рідні, близькі, друзі, військовослужбовці, представники влади та мешканці громади.
Востаннє нашому земляку віддали військові почесті. Рідним Героя вручили Державний Прапор України, який почесна варта зняла з домовини. На честь молодшого сержанта Леоніда Микоди аврамівське небо гучно пронизав трикратний стрілецький салют…
Висловлюємо найщиріші співчуття мамі Тетяні Никифоровні, дружині Насті, донечці Дарії і всім рідним, і близьким полеглого Захисника...
Смерть Леоніда – це не тільки біль родини, це біль усієї громади, це біль усієї країни, бо ми втратили справжнього Героя, товариша, втратили хорошу людину.
Тож, нехай наша пам’ять буде даниною для Леоніда і тим, хто навічно пішов від нас, хто заради нашої волі пожертвував собою.
З щемом у серці пам’ятаємо справжніх патріотів, які стали до боротьби за вільну, демократичну, квітучу Україну, віддавши найдорожче, що мали, – своє життя.
Леонід Васильович Микода назавжди залишиться у нашій пам’яті, а його ім’я навіки буде взірцем мужності, патріотизму та незламності.
Герої не вмирають!
Вічна пам'ять і вічна слава!
