Герої не вмирають. Монастирищина попрощалася з Героєм Василем Паньковцем.
Василь Петрович Паньковець… Його ім’я назавжди викарбуване в Небеснім Пантеоні Героїв – Захисників України… Василь, не замислюючись, віддав своє життя, щоб жила наша Україна в мирі та спокої. І сьогодні, 24 липня, в останню земну дорогу наша громада у невимовному горі проводжала свого Героя. Знайомими вулицями Монастирищини, по встеленій живими квітами дорозі, Василь повернувся до Лукашівки.
Він став ще одним Янголом-охоронцем для нас, для України!
Василь народився 13 лютого 1972 року в Криму. Там пройшли його дитячі роки. В 1982 році родина переїхала до с. Мар’янівка Рівнецької області. В 1986 році після Чорнобильської трагедії, разом із родиною, по переселенню переїхали в с. Лукашівку. Після закінчення Лукашівської школи вступив до Уманського професійно-технічного училища, де здобув професію автозварювальника. Згодом був призваний на строкову військову службу. З роки прослужив у морських сухопутних військах. Повернувшись із армії, одружився та переїхав на постійне місце проживання в с. Івахни. Свою трудову діяльність розпочинав на Цибулівському цукровому заводі на посаді електрозварювальника, згодом перевівся в автопарк с. Івахни, де працював електрозварювальником до 2003 року.
Василь Паньковець був висококваліфікованим фахівцем, разом зі своєю бригадою їздили на заробітки в різні куточки України та за її межі. В Івахнах і в інших населених пунктах громади і не тільки не одне парове опалення було зварене його руками. До якої б роботи він не брався все робив до ладу. Ніколи нікому не відмовляв у допомозі, готовий був допомогти всім, хто до нього звертався. В подружньому житті мав єдиного сина – Андрія.
У травні цього року Батьківщина покликала свого хороброго Сина і він, не вагаючись, став на її захист. Був бойовим медиком механізованого взводу 110 окремої механізованої бригади. Він врятував не одне життя. Завжди найперше думав про побратимів, а вже потім про себе. 17 липня під час виконання службових обов’язків внаслідок штурмових дій з боку противника поблизу Авдіївки Донецької області старший матрос Василь Петрович Паньковець загинув.
Вшанувати вірного Сина України прийшли рідні, близькі, керівництво громади, духовенство, військовослужбовці і громадськість.
Поховали Героя на сільському кладовищі у с. Лукашівка, під триразовий збройний салют та Державний Гімн України. Жовто-синій стяг, який огортав домовину полеглого, військові передали рідним Героя на вічну пам’ять про подвиг Захисника України.
Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким Героя. Це гірка втрата та нестерпний біль. Вся громада сумує разом з вами…
Доземний уклін, Тобі, наш Воїне!!!
Ти віддав найцінніше, що є у людини – життя! Віддав за рідну землю, за своїх рідних і близьких, що є найвищим проявом любові!
Щира подяка, наш Захиснику, за наші спокійні дні, ранки та ночі… Доземний уклін за мужність і вірність! Дуже висока ціна нашої свободи....
Нехай рідна земля буде тобі пухом! Легких хмаринок, Тобі, Герою!!! Спочивай з миром!
Світлим і ніжним спомином ти назавжди лишився і житимеш у наших серцях!
Слава навіки Герою!!!
Не забудемо!!!
Не пробачимо!!!
