Чорний день для Монастирищенської громади – у останню земну дорогу провели Захисника Богдана ГАСЮКА
Похилилась в зажурі калина,
опустилися зорі низенько:
вічна туга у мами за сином,
вічний жаль пронизав їй серденько..
Є в світі біль, який ніколи не відпустить. Біль мами та батька, які будуть завжди чекати вдома свого сина, котрий віддав життя за свою країну... Біль вдови, котру ніколи не обнімуть руки коханого ... Біль діточок, котрі ніколи не відчують батьківську підтримку та сильне батьківське плече... Цей біль щодня відчувають українці. Зламані долі, нездійсненні плани та мрії…
Уже третій день поспіль Монастирищина вмивається гіркими сльозами – три дні ми хоронимо наших мужніх захисників, які віддали своє життя за незалежність України, вільне майбутнє кожного із нас. Сьогодні Монастирищенська громада попрощалася із Захисником – ГАСЮКОМ Богданом Олександровичем.
Народився Богдан Олександрович 20 серпня 1993 року в с. Івахни в сім’ї Галини Володимирівни та Олександра Федоровича Гасюків. Коли Богданові не було ще і трьох місяців – від отриманих травм на виробництві, помирає його батько. Виховання сина з самого народження лягло на турботливі материнські плечі. Єдиною опорою для Богдана з мамою було піклування та підтримка дідуся й бабусі.
Дитячі та юнацькі роки Богдана пройшли в Івахнах. Після закінчення Івахнянської школи в 2011 році Богдаг Гасюк вступає на навчання до університету ім.Драгоманова та здобуває професію соціолога.
У 2015 році Богдан Олександрович був призваний на строкову службу до Збройних Сил України. Службу проходив в м. Одеса в прикордонних військах. Повернувшись із армії, в пошуках роботи їде в м. Київ. Тут певний час працював у Київській міській адміністрації. Та при найменшій нагоді знаходив час приїздити додому, де на нього чекала з нетерпінням найрідніша людина – мама…
З початком повномасштабної війни Богдан Олександрович став на захист Батьківщини. Відважний, сміливий, відданий син свого народу. Він пішов воювати, щоб над нашою Україною засяяло сонце миру і спокою. Та, на жаль, наприкінці червня, під час виконання бойового завдання, Богдан Гасюк отримав важкі поранення. Лікарі намагалися врятувати молоде життя, але після тривалого лікування 10 серпня 2023 року серце Героя зупинилося й до рідної домівки в селі Івахни Богдан повернувся «на щиті».
Жителі громади зустріли тіло загиблого захисника на рідній землі «живим коридором», стоячи на колінах й встелили останній шлях Воїна квітами.
Церемонія прощання розпочалась у родинному будинку в селі Івахни. Чин поховання продовжили у місцевому храмі, де священнослужителі та присутні земляки помолилися за упокій душі воїна, який віддав власне життя за майбутнє нашої держави.
Поховали Героя на кладовищі у рідному селі зі всіма військовими почестями під залпи останнього салюту…
В останню путь солдата провели його рідні, однокласники, побратими, представники влади та жителі громади.
Нажаль, не в нашій волі – розпоряджатися власною долею. Але якби не ця війна з росією, з цим цинічним і безжальним ворогом, – доля Богдана була б інакшою...
Пам'ять про нашого захисника назавжди житиме в серцях усіх, хто його знав і любив. На мужності і відвазі таких, як Богдан Гасюк, тримається сила і міць нашого війська.
Схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя, який віддав життя за Україну. Вічна пам’ять та Царство Небесне тобі, Герою! Спи спокійно, український солдате…
Герої такі не вмирають,
Вони будують вічно живі,
Героїв завжди пам'ятають
На небі й на рідній землі!
