Навіки 44: на Монастирищині попрощалися з Героєм Романом Кучером
Клята війна несе розруху, смерть, нечуване горе й сльози в усі куточки нашої Монастирищенської громади. Ми втрачаємо найкращих синів та доньок, патріотів України, мужніх захисників та захисниць, які стали на захист України та взяли у руки зброю.
Ось і сьогодні Монастирищина – у глибокій скорботі: ми прощаємося з одним із сміливців, що став до зброї та захищав нашу Батьківщину, жителем села Летичівка, сержантом 56-ї бригади – Романом Васильовичем Кучером.
Роман Кучер народився 5 жовтня 1978 року в с. Летичівка. Тут навчався в школі, тут пройшли його дитинство та юність. У Летичівці Роман залишився проживати й надалі.
З перших днів війни Роман Васильович став до лав роти охорони, потім переведений до 58-ї бригади. Останнім часом виконував бойові завдання у складі 56-ї бригади. Отримав важке поранення, довго лікувався й проходив реабілітацію, але під час чергового проходження лікування серце Героя не витримало.
Роман Кучер завжди був життєрадісною людиною, завжди допомагав, завжди підтримував, завжди готовий прийти на допомогу не тільки рідним, а будь-кому, хто просив допомоги.
Надзвичайний чоловік, дбайливий друг для кожного, хто був поруч, люблячий і турботливий син, чоловік, батько та найкращий брат. Саме таким навічно в серцях рідних і близьких залишиться Герой.
Не стало людини, яка любила та цінувала життя, знала своє місце в ньому, знала, якою життєвою дорогою має йти.
Віддати шану Воїну, патріоту, гарному монастирищанину у цей скорботний день прийшли близькі йому люди, представники влади, колеги, побратими, військові, друзі та всі, хто його знав. На Летичівському сільському цвинтарі з’явилася свіжа могила, вкрита вінками і квітами. Квіти тут будуть завжди, адже вони – символ немеркнучої людської пам’яті, вдячності і вічної шани герою-земляку. Герої не вмирають, вони житимуть у наших серцях. Вічно.
Низько схиляємо голови в скорботі. Невимовна біль втрати для нашої громади.
Дякуємо тобі, наш Герою! Спочивай з миром!
У цю лиху скорботну годину висловлюємо глибокі співчуття мамі Галині Гапонівні, дружині Ользі Василівні, синам Віталію та Тимофію, братові Леоніду Васильовичу – всім рідним, друзям, побратимам померлого Героя.
Жодні слова підтримки не розрядять вас, але потрібно жити далі…, в памʼять про того, хто так щиро вірив у Перемогу та здобував її ціною власного життя.
Нехай Господь дасть сили вам прийняти та пережити таку болючу втрату.
Ми пам’ятатимемо, якою дорогою ціною дається нам кожен новий день життя на нашій українській землі.
Доземний уклін, вічна пам’ять і шана захиснику України Роману Кучеру!
Слава Україні! Слава її Героям!
