Пам'ять жива: річниця загибелі Героя Петра Малоголовця
Сьогодні, 17 вересня, минає перша річниця з дня загибелі Героя Монастирищини, Захисника України, одного з найкращих її синів – Петра Петровича Малоголовця, який трагічно загинув, захищаючи свою Батьківщину.
Це річниця гіркої розлуки, безмежного жалю і світлої пам'яті. Йдуть у засвіти найкращі… Вони стають нашою історією. Героїчною пам’яттю і вічним болем…
Петро Малоголовець був працелюбною, турботливою Людиною. Ніколи не пасував перед труднощами. Завжди усміхнений, життєрадісний. Готовий у будь-яку мить прийти на допомогу. Його велике серце було заповнене цілющою любов’ю та завжди яскраво сяяло радістю…
Наш Захисник народився 30 жовтня 1969 року в с. Матвіїха в сім’ї ветеринара та вчительки. Навчався спочатку в Матвіївській початковій, а згодом – у Леськівській середній школах. Після здобуття середньої освіти пішов по батькових стопах, вступивши до Білоцерківської ветеринарної академії. Далі була строкова військова служба в інженерних військах.
Повернувшись із армії, став працювати за спеціальністю – ветлікарем у сільськогосподарських підприємствах краю. Він був вірний своїй професії і не уявляв себе поза її межами. Його самовіддачі ветеринарії та любові до тварин можна було позаздрити. Він був світилом обраної стежки і все своє життя хотів присвятити цьому шляху. В рідному селі та навколишніх населених пунктах всі знали, що, незважаючи на погоду чи інші труднощі, Петро Петрович завжди прийде на допомогу та врятує їх домашнього улюбленця, будь-то кішка чи худоба, будь-то день чи ніч. За це його любили і поважали краяни.
Разом з коханою дружиною Аллою виростили та виховали двох синів-соколів: Романа та Дмитра.
У 2014 році, коли росія підступно вторглася в Україну, Петро Мологоловець приєднався до лав ЗСУ, служив у зоні проведення антитерористичної операції, добросовісно і з гідністю виконував свій військовий обов’язок. Був у гарячих точках, де велися запеклі бої, пройшов Іловайський котел.
Після повномасштабного вторгнення росії на територію України продовжив захищати рідну країну. 1 квітня 2022 року нашого Героя мобілізували до лав ЗСУ. Спочатку проходив підготовку на Чернігівщині, а згодом відправився на фронт у Донецьку область. Сильний, відважний та мужній боєць, який до останнього свого життєвого подиху боровся за свободу, за мир, за вільну Україну.
17 вересня 2022 року, захищаючи український народ від російських загарбників, наш Воїн трагічно загинув на Донеччині.
22 вересня Герой назавжди повернувся додому на щиті. Проводжали в останню дорогу всією громадою. Поховали Захисника на сільському кладовищі у рідній Матвіїсі.
Щира вдячність, безмежна шана та вічна пам'ять Тобі, Петре! Пам’ятаємо про тебе, як про людину з чистим і відданим серцем, людину, котра боролася заради нашого мирного майбутнього у вільній та незалежній Україні!
Спочивай з миром! Герої не вмирають! Вони назавжди в наших серцях!
Низький уклін близьким та рідним Воїна!
