Сьогодні минає рік з того дня, коли наша громада втратила свого Сина – справжнього Героя Костянтина Миколайовича Бондарчука
Боротьба триває!
А біль за тими, хто пішов, не згасає.
Сьогодні минає рік з того дня, коли наша громада втратила свого Сина – справжнього Героя Костянтина Миколайовича Бондарчука.
У свої 41 Костянтин Бондарчук зробив набагато більше, ніж міг: став на захист рідної землі. Мужньо боронячи суверенні кордони України від російських окупантів, врятував тисячі українців і до останнього залишався вірним військовій присязі та своєму народу.
Костянтин народився 3 липня 1981 року в м. Монастирище у родині Миколи Костянтиновича та Галини Володимирівни Бондарчуків. У 1987 році пішов до 1 класу Монастирищенської школи №5. Був здібним учнем, гарно навчався, особливо любив математику, мав абсолютний слух і обожнював футбол. Завжди приймав участь у футбольних змаганнях, відстоюючи честь села Шабастівка або Монастирищенського району. Він, взагалі, активно приймав участь у різних заходах. По закінченню школи, у 1998 році, вступив до Уманського державного сільськогосподарського університету за спеціальністю «Менеджмент».
Наш Герой всього у своєму житті прагнув досягнути сам і для цього докладав великих зусиль. Ще з дитинства не залишав почате на півшляху, якщо за щось брався, то робив це так, як слід. Здавалося, що немає такої роботи, яку б не зуміли виконати його «золоті» руки. Завжди наполегливий, працьовитий, вимогливий до себе та відкритий, щирий, щедрий, добродушний по відношенню до інших.
Костянтин любив відкривати для себе щось нове, вчитися чомусь новому, опановувати нові професії і це у нього завжди з легкістю вдавалось. Тож працював за різними робітничими спеціальностями. Тривалий час трудився закордоном і 10 років прожив у Чорткові Тернопільської області. Там він познайомився із майбутньою дружиною Марією, з якою у 2004 році одружився. Через декілька років у них народився син Андрійко. Наш Герой дуже любив свою сім’ю, свого сина, заради них він був готовий гори звернути і повернути ріки назад.
Прагнення Костянтина Бондарчука до самовдосконалення згодом відкрило у ньому ще один талант – ковальство. Він дуже швидко опанував нове ремесло і став виготовляти різні ковані вироби. Останніми роками наш Герой мешкав у рідній Монастирищині, де освоїв ще одну, але досить важку і небезпечну професію – копання криниць. Разом із своєю бригадою Костянтин викопав чимало колодязів у громаді та за її межами.
Костянтин Бондарчук не терпів несправедливості і завжди говорив: «Не хочу бути рабом у своїй країні!». Тож в липні 2022 року, коли Батьківщина покликала його виконувати обов'язок гідного Сина свого народу, Костянтин, не замислюючись, вступив до лав ЗСУ. Спочатку його направили на навчання до міста Львова. Потім у складі 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка нищив ворога на Харківщині. Він був солдатом 2-го гранатометного відділення протитанкового взводу 3-го механізованого батальйону, який з честю та гідністю протистояв російському варвару. Наш Герой ніколи не скаржився, попри втому, попри все, він мужньо боронив свою країну і вірив у священну Перемогу. «Я буду воювати, бо не хочу, аби мої діти були рабами у своїй державі. Ми обов'язково Переможемо. Я в це вірю», – казав Костянтин.
Він прослужив зовсім коротку службу, але встиг зробити набагато більше, ніж міг – врятував нас від смерті.
Востаннє родина бачила Костянтина 14 жовтня 2022 року, коли він приїздив у 4-денну відпустку. Менше ніж за місяць, 8 листопада, поблизу населеного пункту Кругляківка Кугїянського району Харківської області наш Герой загинув.
Поховали мужнього Захисника з усіма належними Воїну почестями 14 листопада у селі Шабастівка, де проживають його батьки. Проводжали Героя в останню дорогу всією громадою під звуки Державного Гімну та військовий трьохкратний салют.
29 серпня 2023 року під час відкриття Алеї Слави Героям Монастирищини батькам Костянтина Бондарчука вручили орден «За мужність» III ступеня, яким нашого Героя, відповідно до Указу Президента України від 9 січня 2023 року №8, нагороджено посмертно.
Схиляємо голови у скорботі та розділяємо біль непоправної втрати. Нехай добрий, світлий спомин про Героя Костянтина Миколайовича Бондарчука стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у паняті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його і шанував.
Ніколи не пробачимо окупанту смерті жодного українця!
Вічна та світла пам'ять Герою!
