Сьогодні, 15 листопада, минає рік, як зупинилось серце молодого батька, чоловіка, брата, сина, нашого земляка – 26-річного Героя ПАВЛА ВАЛЕРІЙОВИЧА ГОЛОДА
Павло був хорошим товаришем, взірцем хоробрості, відважності і стійкості. Безмежна людяність – це стан його душі. Звитяжний Воїн та відданий Патріот рідної землі, стриманий у своїх словах, але такий щирий у своїх вчинках, – саме таким Захисник назавжди залишиться у нашій пам'яті.
Він віддав найдорожче, що в нього було – своє молоде життя за те, щоб ми, наші діти, онуки і правнуки мали свою незалежну могутню державу. Він помер за Україну…
Народився Павло Голод 12 червня 1996 року у селі Яблунів Львівської області. У 6-річному віці разом з татом і бабусею переїхали жити у село Долинка. Навчався у Долинківській ЗОШ. Після закінчення школи вступив на навчання до Монастирищенського професійного ліцею, де здобув спеціальність електрогазозварника. 2016 по 2017 роки проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України. Повернувшись із армії, переїхав до столиці у пошуках кращої долі. У Києві наш Воїн зустрів кохання всього свого життя, а далі, у 2019 році, одружився. Згодом у них з дружиною народилась красуня донечка, для якої татко і зіроньку з неба був ладен дістати, лише би доня щасливою була.
Павло Голод був гарним татом, чоловіком, братом, сином – цілим світом для рідних, здатним своїми обіймами, поглядом втішити, заспокоїти, підбадьорити, вселити надію. Попри всі труднощі, завжди з позитивом дивився на цей світ і вірив у краще. Він був веселою, привітною, доброзичливою, світлою Людиною з великим серцем.
Життя Павла не було легким. І виявилося порівняно недовгим. Однак воно встигло зробити з нього того, ким він був народжений стати – Героєм.
У перший день повномасштабного ворожого вторгнення, 24 лютого 2022 року, наш земляк добровільно пішов до одного із київських центрів комплектування та став на захист України, адже не міг залишитися осторонь.
Перебуваючи в лавах Збройних Сил України, Павло дізнався, що вдруге стане татом. Він був дуже щасливим, почувши цю приємну новину. Адже так хотів мати велику родину. Перебуваючи на фронті, у перервах між важкими боями, Наш Захисник мріяв, що, здолавши підступного ворога, з Перемогою повернеться додому, обійме рідних, візьме на руки свою новонароджену доньку. Він мріяв, як разом з коханою дружиною роститимуть своїх донечок, гулятимуть з ними по парку, їстимуть морозиво, житимуть…
Але… В одному із запеклих боїв, поблизу населеного пункту Горіхово Запорізької області наш Герой отримав важке поранення. Протягом тижня лікарі Запорізького військового госпіталю боролися за його життя. 15 листопада 2022 року серце 26-річного Павла Голода зупинилось. Він так і не побачив народження своєї другої доньки, вона прийшла в цей світ вже після смерті тата-Героя.
Поховали нескореного Захисника з усіма військовими почестями 25 листопада 2022 року у місті Києві. Попрощатися із Героєм прийшли рідні, друзі, знайомі, військовослужбовці та мешканці Долинки.
29 серпня 2023 року ім’я мужнього Воїна солдата-стрільця Павла Голода увіковічено на Алеї Слави Героям Монастирищини.
Дуже боляче, що молоде життя Павла так рано обірвалось. Скільки доброго і світлого могло бути в нього попереду. Та смерть не зможе зруйнувати те, що залишив після себе наш Захисник – це добрі справи та світлу пам’ять про себе.
Він був Героєм за життя… Тепер він Герой у вічності…
Сьогодні, у перші роковини смерті хороброго Захисника, вшануймо його світлу пам'ять словами, молитвою, квітами, принесеними до Алеї Слави Героям Монастирищини.
Світла і вічна пам’ять, безмежна вдячність і слава українському Воїну Павлу Голоду, який захищав рідну землю та кожного з нас.
Низький уклін за вірність Неньці-Україні. Герої не вмирають...
