Монастирищина попрощалася із загиблим Героєм Олександром КУДИНОМ
І знову плаче наша Україна, бо знов хоронить мати сина…
Маєм війну, бої тривають, герої ніби не вмирають,
Та все ж хоронимо їх ми. Тих, що стоять за нас грудьми.
І відлітають їхні душі, а біль ніхто вже не заглушить…
Сьогодні скорботний день для всіх жителів нашої громади – у Сатанівці в останню земну дорогу у невимовному горі проводжали свого Героя – Кудина Олександра Григоровича. Олександр Кудин був молодим та радісним, мав багато планів на життя, але не судилося…
Він був надійним товаришем, завжди готовим підставити плече у важку хвилину. За це його любили й цінували, таким його запам'ятають назавжди.
Олександр Кудин народився 22 листопада 1986 року в селі Сатанівка. З 1993 по 2004 рік провів свої шкільні роки в Сатанівській школі. Після закінчення навчання здобув спеціальність водія й з того часу розпочалося його доросле та самостійне життя.
Так склалося по життю в Олександра Григоровича, що працювати довелося на різних роботах – на пилорамі, на Уманському пивзаводі, займався ремонтом автомобілів. Окрім цього, працював у Монастирищенському лісництві.
Життя Олександра Кудина текло розмірено і спокійно до 2022 року, допоки російська орда не вторглася на українську землю й почала її шматувати, нищити міста і села, убивати невинних жінок та дітей. Олександр не міг спокійно спостерігати, як вороги розпинають Україну й у липні 2022 року долучився до лав Збройних Сил України.
Олександр Григорович боровся за волю і свободу нашої держави та щиро вірив у те, що Перемога вже скоро прийде на нашу землю. Вірив і віддав в ім’я цієї Перемоги найцінніше – життя. Стрілець-снайпер 137-го окремого батальйону, 35-ї окремої бригади морської піхоти матрос Кудин Олександр Григорович загинув 19 жовтня 2023 року в районі населеного пункту Кринки Херсонської області під час виконання бойового завдання, пов’язаного із захистом Батьківщини.
Певний час військовий вважався зниклим безвісти, рідні розшукувати Олександра і вірили, що захисник знайдеться, але дива не сталося й сьогодні Герой повернувся додому «на щиті».
Товариський, мудрий і розсудливий, гарний співрозмовник, людина щирої душі – таким Олександр Кудин залишиться в пам’яті всі тих, хто його знав і кого він так любив. На жаль, клята війна забирає найкращих, залишаючи за собою вічний сум та сльози.
Провести в останню дорогу, віддати шану та підтримати родину загиблого Героя-захисника Олександра Григоровича Кудина прийшли рідні, близькі, друзі, військовослужбовці, представники влади та мешканці громади.
З пекучим болем у серці, на колінах, низько схиливши голови, проводжали мешканці громади Героя у останню путь. Матроса Олександра Кудина похоронили з військовими почестями на сільському кладовищі у Сатанівці під звуки залпу збройного салюту.
Труна була покрита Державним Прапором, який потім передали родині військовослужбовця, як символ його героїзму та відданості своїй державі.
Спочивай з миром, дорогий наш Захисник. Хай рідна монастирищенська земля буде тобі пухом.
Болить душа за мужніх Героїв, які віддають найцінніше – своє життя – для того, щоб ми з вами могли жити. Ціною власного життя Олександр Кудин здійснив найбільший подвиг справжнього чоловіка – віддав своє життя за цілісність і незалежність України. На віки-вічні його ім'я буде вписане в історію Монастирищенської громади та України, як воїна – Героя.
Мужній наш Герою, вклоняємося Вашому подвигу, глибоко вдячні за найвищу жертву. Не пробачимо росіянам ніколи! Хай сльози рідних, наші сльози віділлються в кулі, що знищать ворога на кожному шматочку нашої неньки-України!
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким! У ці гіркі хвилини вся громада розділяє ваш біль. Поділяємо горе родини – батька Григорія Микитовича, сестер Валентини Григорівни та Олени Григорівни. Для них це непоправна втрата, адже рідний брат був опорою і підтримкою.
Нехай упокоїться душа загиблого Героя Олександра з миром. А Господь дасть сили рідним пережити біль утрати.
Вічна пам’ять Олександру Григоровичу Кудину, і всім, хто поклав життя за Україну! Спочивайте з миром, Герої!
