Монастирищенська громада попрощалася з Героєм
Страшні звістки про втрату воїнів у цій війні, на жаль, продовжують надходити в нашу громаду.
І кожна втрата до щему в серці…
Сьогодні, 31 грудня, з квітами в руках та болем у серці Монастирищенська громада провела в останню путь Героя, який стояв до останнього на захисті Батьківщини – Горового Ігоря Миколайовича.
Ігор Миколайович Горовий народився 24 квітня 1978 року в селі Вільшана- Слобідка Уманського району.
Згодом, разом з мамою, Катериною Миколаївною, переїхали до села Матвіїха.
Навчався в Монастирищенській школі-інтернаті. Після закінчення 8-го класу вступив на навчання до професійно-технічного училища № 25, де здобув спеціальність водія-тракториста.
Потім - строкова військова служба в Севастополі.
Після служби одружився та разом з дружиною, Наталією Миколаївною, переїхали до Києва. Там народився первісток – Олександр. В Києві Ігор Миколайович працював водієм автобуса з маршрутами по Україні.
В 2006 році з сім’єю переїжджає до м.Монастирище. Тут у подружжя народжується ще два синочки – Максим та Антон.
Ігор дуже любив свою роботу, техніку. Працював на рейсових автобусах в «АТП-17140», ПП «Солод В.В.», водієм в ТОВ «Платінумоіл», де перевозив паливо.
До повномасштабного вторгнення працював водієм негабаритних грузових перевезень, об’їздив всю Україну. Мав багато друзів та знайомих. Дуже любив життя, поспішав жити.
Мужній Воїн надзвичайно любив свою сім’ю, був чуйним, добрим, ніжним, розумним. Ігор був справжнім сім’янином та чоловіком. Мав велике серце, сповнене добром і любов’ю до всіх.
Коли розпочалось повномасштабне вторгнення рашистської навали, Ігор Горовий, як і всі справжні чоловіки, пішов до центру комплектування та соціальної підтримки, і вже в серпні 2022 року став на захист нашої держави, заради безпеки своїх рідних, заради кожного з нас.
Він разом із побратимами давав гідну відсіч противнику, мужньо тримаючи оборону та проганяючи ворога з рідної землі.
24 грудня 2023 року серце нашого Героя перестало битися…
У пам’яті всіх, хто знав його, він назавжди залишиться веселим, життєрадісним, щирим, справжнім патріотом.
Він вірив в Перемогу України, він її наближав...
Героя поховали з почестями під залпи пострілів почесної варти та звуки духового оркестру на місцевому кладовищі.
Висловлюємо щирі співчуття мамі Героя Катерині Миколаївні, дружині Наталії Миколаївні, синам – Олександру, Максиму, Антону, братові Сергію Миколайовичу, сестрі – Наталії Миколаївні, рідним, близьким!У ці гіркі хвилини вся громада розділяє ваш біль.
Вічна пам’ять Ігорю Миколайовичу, і всім, хто поклав життя за Україну!
Спочивайте з миром, Герої!
