Минув рік, цілих 365 днів, як ми втратили нашого Героя Володимира Івановича Андрушка
Цього дня, 7 січня 2023 року, у одному з госпіталів Краматорська, попри намагання лікарів зупинилось серце відважного Воїна. Але Його ім’я, подвиг живуть у наших серцях, думках…
Володимир Андрушко народився 20 жовтня 1969 року в с. Зарубинці в багатодітній родині. У 1976 пішов до першого класу Зарубинецької восьмирічної школи. По закінченню 8-ми класів перейшов до Шарнопільської середньої школи, де у 1986 році здобув середню освіту. Однокласники згадують його як веселого, щирого, працьовитого хлопця, ладного на все, окрім підлості. Після закінчення освітнього закладу опанував професію водія в Майданській автошколі та певний час працював у колгоспі водієм. Далі, у 1987 році, був призваний на строкову військову службу, де дослужився до заступника командира автомобільного взводу. Повернувшись із армії, залишився жити у рідних Зарубинцях, де спочатку влаштувався на роботу в місцевий колгосп водієм, а згодом і одружився. Разом із коханою дружиною Оксаною виростили та виховали сина Андрія.
Односельці розповідають про Володимира, як про людину енергійну, активну, порядну, готову в будь-яку мить прийти на допомогу. Він любив життя, поважав родинні цінності, був хорошим сім’янином. Його щастю не було меж, коли на світ з’явилася онучка Соломійка, вона стала найбільшим скарбом нашого Героя, який він прагнув захистити від усіх життєвих вітрів.
Коли у лютому 2022 року окупанти вторглися на територію нашої держави, намагаючись знищити все українське і всіх українців, Володимир Андрушко, не вагаючись, вступив до лав ЗСУ, щоб прогнати кривавого ворога та захистити найцінніше – свою родину, Неньку-Україну. Був стрільцем 3-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти військової частини А7326. Разом із бойовими побратимами брав участь у запеклих боях в районі Бахмута та Соледару.
Побратими та військове керівництво характеризують Володимира як відважного бійця, відданого Військовій присязі на вірність українському народу, справжнього Патріота, який виконав свій обов’язок до кінця. 3 січня 2023 року, виконуючи бойове завдання на східному напрямку, в ході артилерійського обстрілу наш Герой отримав важке поранення. Протягом декількох днів лікарі Краматорського госпіталю боролись за життя Володимира Андрушка. Але 7 січня його стан раптово погіршився і, попри всі намагання медиків, серце нашого хороброго Воїна зупинилось.
14 січня 2023 року Монастирищина «живим коридором» зустрічала свого Героя. По встеленій квітами дорозі пройшов його останній шлях до місця вічного спочинку. Поховали старшого сержанта Володимира Андрушка з усіма належними Захиснику почестями на сільському кладовищі у рідних Зарубинцях.
5 травня 2023 року, відповідно до Указу Президента України Володимира Зеленського №262, Володимиру Андрушку присвоєно орден «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
29 серпня 2023 року ім’я мужнього Воїна увіковічено на Алеї Слави Героям у місті Монастирищі, поряд із усіма загиблими Захисниками, уродженцями громади. А 3 жовтня, в честь Володимира Андрушка, відкрито меморіальну дошку у Шарнопільському ліцеї, де в свій час навчався Володимир.
Сьогодні згадуємо нашого Героя молитвою, думками, словами, квітами на підніжжі меморіальної дошки, Алеї Слави Героям і місця його вічного спочинку.
Вічна пам'ять, честь, шана і вдячність Герою Володимиру Андрушку.
Герої не вмирають!
Вони назавжди залишаються у наших серцях!
