Герої не вмирають! Річниця загибелі Героя Олександра Зайцева
Війна – страшна, кривава, залишає після себе не лише зруйновані і спалені села та міста. Ця лиха сила приносить із собою багато горя та страждань і забирає в нас найцінніше. Ми можемо навчитися миритися з усіма її наслідками, але навчитися жити «БЕЗ» – практично неможливо.
Сьогодні, 16 січня, минає річниця від дня загибелі в російсько-українській війні Героя Олександра Сергійовича Зайцева, який заради незалежності нашої Батьківщини, заради свободи її народу віддав найцінніше – власне життя. Річниця нестерпної розлуки, вічного жалю і світлої пам'яті. Річниця БЕЗ Олександра!
Сьогодні всі, хто знав і пам'ятає Олександра Зайцева, згадують його добрим словом і тихою молитвою. Адже він і був таким – добрим, спокійним і теплим, мов сонячні промені.
Олександр родом із Миколаївщини, але його коріння – дідусь і бабуся – з Монастирищини.
Народився Олександр Зайцев 29 квітня 1991 року в невеличкому селі Виноградівка Баштанського району. Там він зростав, ходив до школи, здобув освіту кухара, про яку ще з дитинства мріяв. Дуже любив проводити час із дідусем і бабусею, тож частенько приїздив до рідненьких у Лукашівку.
Коли розпочалась повномасштабна війна, до останнього не хотів полишати рідну Виноградівку, але безпека близьких була понад усе. Тож в серпні 2022 року разом з мамою, сестрою та двома племінниками, взявши лише пару речей, Олександр направився туди, де в дитинстві відчував себе щасливим – в Лукашівку.
Переконавшись, що рідним тут буде безпечно, не став відсиджуватися в тилу і вже у вересні 2022 року вступив до лав Збройних Сил України. Спочатку – військова підготовка в одній із Львівських військових частин. Далі – спецпідготовка у Збройних силах Великобританії, яку пройшов з відзнакою. Потім – на фронт, боронити нашу землю, наші родини, наш з вами спокій, бо інакше Олександр не міг.
Сумлінно служив гранатометником взводу охорони роти охорони бригадної артилерійської групи 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Товариші по зброї його поважали та шанували. Був вправним бійцем, надійним, вмотивованим і до останніх хвилин свого життя вірним військовій присязі та українському народу. Наш Герой загинув, захищаючи дорогих серцю людей, землю, яку любив понад усе, захищаючи мир в Україні. 16 січня під час виконання бойового завдання в районі Кремінної, що на Луганщині, солдат Олександр Зайцев отримав поранення, несумісні з життям – його вбили російські окупанти…
Енергійному, справедливому, доброзичливому, порядному хлопцеві назавжди залишилось 31...
22 січня 2023 року Олександра з усіма належними Герою почестями поховали на кладовищі у селі Лукашівка.
29 серпня 2023 року ім’я мужнього Воїна солдата Олександра Зайцева увіковічено на Алеї Слави Героям Монастирищини.
Минув рік з дня загибелі нашого Захисника й важко уявити, що доводиться проходити матері, яка втратила сина. Як змиритися з втратою сестрі, котра дуже любила свого брата, племінникам, які більше ніколи не почують і не обіймуть його. Олександр був їх світлом, підтримкою, опорою, але безликі російські вбивці відібрали його в рідних, відірвали від землі…
Але потрібно пам’ятати, що тепер Олександр Зайцев у лавах Небесного Війська і вже звідти оберігає своїх найдорожчих і кожного з нас.
Щира вдячність, безмежна шана та вічна пам'ять тобі, Олександре!
Пам’ятаємо про тебе, як про нескорену та міцну духом людину, котра віддала своє життя заради мирного майбутнього вільної та незалежної України!
Спочивай з миром! Герої не вмирають! Вони назавжди в наших серцях!
