МОНАСТИРИЩИНА ОПЛАКУЄ ГЕРОЯ: У СТЕПІВЦІ ПОПРОЩАЛИСЬ ІЗ ЗАГИБЛИМ НА ВІЙНІ ЗАХИСНИКОМ ВІТАЛІЄМ БОЛЮКОМ
Страшним смутком покрита Монастирищенська громада. Спочити вічним сном на рідну землю повернувся наш загиблий Герой Віталій Миколайович Болюк. Він мужньо ніс важкий хрест захисту Батьківщини. Був вірний військовій присязі. Хоробро протистояв російським окупантам. Відчайдушно захищав кожен сантиметр Української землі.
Сьогодні, 18 січня, з великим болем і скорботою в серці мешканці громади, встеливши дорогу квітами, ставши на коліна та схиливши голови, зустрічали «живим коридором» свого земляка, який залишив своє життя, борючись за мир і безпеку нашої країни.
Остання дорога додому. Останнє прощання з рідною оселею. Біль, сум, ридання згорьованої сім’ї. Війна відібрала у них найдорожче – батька, чоловіка, брата, котрий мав бути опорою, кращим другом, порадником і підтримкою у будь-яких життєвих ситуація. А став вічним болем, незагоєною душевною раною і гордістю, бо Він – Герой. Герой для кожного з нас, для кожного українця.
Віталій Болюк народився 29 жовтня 1982 року в селі Княжа Криниця. Навчався у Княжекриницькій загальноосвітній школі. Після закінчення 9-ти класів поїхав здобувати професію механіка до міста Харкова. Отримавши диплом, влаштувався на роботу в Харківський ремонтно-механічний завод. Згодом, змінивши напрям своєї діяльності, став працювати вантажником у мережі супермаркетів «Сільпо».
В 2012 році Віталій повернувся на Монастирищину. У селі Степівка влаштувався на роботу у ФГ «Степівське» токарем-зварювальником. Він був дуже життєрадісною, щирою, чесною, працьовитою, доброю людиною, готовою допомогти кожному. Керівництво, колеги та мешканці села поважали Віталія Болюка за його людяність і порядність.
Степівка стала для Віталія домівкою, а її мешканці – родиною, гарними друзями. Саме тут, у Степівці, наш Герой зустрів своє кохання, свою долю – Оксану. Згодом вони одружилися, а в 2014 році у щасливого подружжя народилася красуня донечка Олександра. Він так радів її першим крокам, словам, першим шкільним успіхам. Він так любив своїх дівчат. Будував їхнє спільне життя. Мав багато планів на майбутнє, прагнув все найкраще дати своїй родині. Мріяв… Та все змінила війна…
Ненька-Україна покликала свого мужнього Сина і він, залишивши вдома найцінніше – свою сім’ю, не роздумуючи, пішов захищати свою країну та свій народ.
21 листопада 2023 року Віталій приєднався до лав Збройних Сил України. Був гранатометником механізованого батальйону 31 окремої механізованої бригади. Кожного дня, попри все, наш Герой із честю виконував свій військовий обов’язок – захищав право на безпечне життя кожного українця! Він так мріяв із Перемогою повернутися додому та обійняти своїх рідних! Але…
12 січня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новомихайлівка Покровського району Донецької області наш Герой, солдат Віталій Болюк загинув, залишившись вірним присязі та Україні.
Сьогодні наша громада з важким серцем проводжала Віталія – мужнього Воїна, хороброго Захисника, справжнього нескореного Героя в останню дорогу. Рідні, друзі, знайомі, побратими військовослужбовці, представники влади та вдячні мешканці Монастирищенської громади прийшли попрощатися із мужнім Захисником. Сотні живих квітів принесли земляки хороброму Воїну, який поліг у битві з ворогом, виборюючи цілісність нашої держави.
Поховали Героя на сільському кладовищі у селі Степівка під триразовий збройний салют та Державний Гімн України. Жовто-синій стяг, який огортав домовину полеглого, військові передали рідним Героя на вічну пам’ять про подвиг Захисника України.
Сьогодні Степівка, Монастирищина, вся Україна втратили не лише справжнього Патріота, але й благородного серцем, сильного духом Чоловіка. Його самовідданість, сміливість і героїчність віддзеркалюють найкращі якості нашого народу. Віталій був не лише військовим, він був батьком, чоловіком, братом, другом для багатьох.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Героя. Його втрата – це біль, який всі ми відчуваємо разом із вами.
Доземний уклін, Тобі, наш Воїне! Ми прощаємося з Тобою, знаючи, що твій дух завжди буде з нами, і твоя жертва ніколи не буде забута.
Нехай душа Віталія знаходить спокій, а пам’ять про нього несе в наших серцях вічну вдячність, повагу та завжди нагадує, що справжні Герої не вмирають…
Вічна пам’ять і слава Герою Віталію Болюку!
