Навіки в строю… Монастирищина попрощалася із загиблим Захисником Віталієм ОГЛАШЕВИЧЕМ
Невимовне горе і невтихаючий біль переживає нині вся Монастирищина – три втрати за тиждень, три невимовно важкі прощання із вірними Синами України – не оминула нашої землі холодна рука смерті. Сьогодні, 21 січня, Монастирищенська громада знову вмивається гіркими слізьми – ми попрощалися з військовослужбовцем Збройних Сил України, солдатом Оглашевичем Віталієм Григоровичем, 30-річним жителем села Аврамівка.
Віталій Григорович народився 16 січня 1993 року в багатодітній родині в селі Зарубинці. Там пройшло його дитинство, там Віталій закінчив початкову школу.
З вересня 2004 року Віталій Оглашевич пішов навчатися до Монастирищенської школи-інтернат. Для здобуття професійної освіти, після закінчення школи, в 2009 році Віталій Григорович вступив до Монастирищенського ПТУ №25, де здобув спеціальність електрогазозварника, водія автотранспортних засобів.
З 2014 року Віталій Оглашевич розпочав самостійне життя в селі Аврамівка.
Віталій був привітним та відкритим до людей, щирим та добрим. Не боявся будь-якої роботи – брався за все, що приносило дохід.
Молодий хлопець жив своє життя, мріяв, розвивався, але війна обірвала все вщент – 21 серпня 2023 року чоловік поповнив лави Збройних Сил України й став одним із тих титанів, хто захищає країну від ворога.
Та не судилося Віталію Оглашевичу прожити довге і щасливе життя, збудувати сім’ю, відчути радість батьківства – ворожа куля зупинила його серце враз і назавжди. 9 січня 2024 року, під час виконання бойового завдання, поблизу населеного пункту Синьківка Харківської області наш Герой, стрілець-помічник гранатометника, солдат Віталій Григорович Оглашевич загинув.
Віталій боронив Україну, рідне село, кожного з нас. Воював за наші світлі дні та тихі ночі.
Немає слів, щоб висловити всю тугу та скорботу. Неймовірно тяжко пережити втрату найріднішим людям. Віталій був активний, життєрадісний, будував свої плани на життя, радував своїх близьких та друзів. Герою навіки залишиться 30 років… Дуже рано перестало битися серце хороброго Воїна, справжнього Патріота нашої країни.
Під час проходження військової служби смерть не раз дивилася йому у вічі, але на цей раз вона виявилася невблаганна. Полум’яне серце щирого Патріота зупинилось. Ворожа куля обірвала ще зовсім юне, молоде життя Віталія Оглашевича. Залишилися нездійсненними мрії. Він більше ніколи не подзвонить батькам, не звернеться за порадою до сестер і брата, не усміхнеться друзям і знайомим.
Жалоба охопила Монастирищину. Попрощатися із Героєм прийшли керівництво громади, рідні, друзі, військові, побратими, сотні місцевих жителів. Сліз не стримував ніхто, адже важко проводжати в останню путь такого молодого, такого щирого, вірного Патріота України.
На траурному мітингу загиблому Воїну, солдату Віталію Оглашевичу віддали останні військові почесті. В честь Воїна, який віддав життя за Україну, пролунав трикратний стрілецький салют…Поховали Героя на місцевому кладовищі у Аврамівці.
Герої не вмирають! Просто перестають бути поруч. Відлітають тихо, не прощаючись. Стають зірками в небі, янголами-охоронцями в Небесному легіоні… Вічна пам'ять Воїну Віталію Григоровичу Оглашевичу, який загинув за світле і вільне майбутнє України, за наше майбутнє!
Спочивай з миром, Віталію! Ти справжній Воїн світла і добра. Сумуємо, пам’ятаємо і не прощаємо тих, хто приніс нам цю страшну жорстоку війну.
Не буде їм прощення повік! А помстою стане наша Перемога!
Дорога родина, родичі, друзі, побратими. Від імені всієї Монастирищенської громади прийміть наше глибоке співчуття. Ім’я Віталія Оглашевича назавжди залишиться у наших серцях.
Слава нашому Герою! Слава Україні!
