29 січня вшановуємо пам'ять Героїв Крут
Вже більше 100 років, як не змінився ні ворог нашої держави, ні його методи війни.
106 років тому, на залізничній платформі Крути, українські студенти вступили в нерівний бій з переважаючими силами противника. Ціною власних життів їм вдалося стримати більшовицький наступ на українську столицю, що дало змогу українській делегації укласти Берестейський мирний договір, який і врятував молоду українську державність.
Учасниками героїчного бою були і монастирищани Петро Дяченко та Яків Рябокінь-Рогоза-Розанів.
Петро Дяченко загинув у бою. Він із родини монастирищанки О.Н. Горобець. Був учнем української гімназії, Кирило-Мефодіївського братства м. Києва. На жаль, інших подробиць його біографії не встановлено.
Яків Рябокінь-Рогоза-Розанів народився 6 вересня 1895 року в Цибулеві Липовецького повіту Київської Губернії, помер 12 травня 1937 року в м. Варшава, де і похований. У бою під Крутами командував 3-ою сотнею 1-ої Української військової школи. Потім був старшиною 1-го Українського полку морської піхоти Армії УНР (з 1919), у 4-ій Київській дивізії (1920-1921). Під час першого Зимового походу захворів на тиф. Учасник Другого зимового походу, після якого ще два роки брав участь у партизанській боротьбі проти більшовиків.
Завдяки відважному подвигу та героїзму Героїв Крут – перших українських кіборгів таки постала наша незалежність.
Крути стали легендою, символом жертовності, незламності та патріотизму молодого покоління. Як і в трагічному бою поблизу невеликої залізничної станції, так і сьогодні найкращі сини й дочки України ціною власного життя боронять рідну країну від споконвічного ворога.
Пам’ятаймо усіх, хто поклав життя за Україну!
Допомагаймо тим, хто сьогодні її захищає!
Слава Україні та її Героям!
