А пам’ять не згасає… Річниця загибелі Захисника України Івана Лазаренка
Сьогодні минає перша річниця з дня загибелі Героя України, одного з її найкращих Синів, мужнього Воїна Івана Івановича Лазаренка, який поклав життя, захищаючи свою Батьківщину. Обірвалося життя справжнього Патріота, надзвичайної і світлої Людини, Воїна, який сумлінно виконував свій громадянський і військовий обов’язок, виявив стійкість і мужність у цій безжальній боротьбі.
Іван був щирим, доброзичливим, працелюбним, відкритим у спілкуванні, завжди готовим підтримати та прийти на допомогу. Понад усе любив свою родину, рідний край, українську землю. Був прикладом доброчесності для своїх сестер і друзів. Ніколи не цурався будь-якої роботи та не боявся труднощів. Мріяв про Перемогу і наближав її з усіх сил. Саме таким він залишиться в нашій пам’яті. Дуже боляче усвідомлювати, що його життя так рано обірвалось. Скільки доброго і світлого могло бути в нього попереду, але він віддав його, обороняючи Україну і всіх нас. Та смерть не зможе зруйнувати те, що залишив після себе наш Герой – добрі справи та світлу пам’ять про себе.
Іван Лазаренко народився 25 травня 1974 року у селищі Великий Бичків Закарпатської області. Згодом родина переїхала до села Івахни, де й пройшли його дитячі та шкільні роки. У 1989 році, після закінчення Івахнянської школи, вступив до училища в місті Києві. Згодом продовжив навчання у Вінницькому технікумі, де здобув спеціальність теплотехніка. Проходив строкову військову службу. Також з 2001 по 2004 роки служив у лавах Збройних Сил України за контрактом.
Разом з дружиною Наталією виховував доньку Анну. Дружина й донька були сенсом його життя. Найбільше він завжди тривожився про них, про їх добробут і безпеку. Проживав певний час із сім’єю в Монастирищі, де працював у ДП «Теплокомуненерго», ВАТ «Теком». Згодом сім'я переїхала в село Івахни, а наш Герой влаштувався на Цибулівський цукровий завод. Через деякий час, придбавши будинок у Цибулеві, родина переїхала до селища. Після закриття заводу Іван, у пошуках роботи, поїхав до столиці, де і працював довгий час.
Та не зумів Іван Лазаренко жити звичайним мирним життям, в той час, як на сході його Батьківщини російські війська безчинствували, і в березні 2021 року, підписавши контракт, вступив до лав ЗСУ.
З перших хвилин повномасштабного вторгнення російських окупантів на територію України Герой мужньо захищав нас та нашу державу від оскаженілого ворога. Іван відразу потрапив в епіцентр бойових дій під Бахмутом. Він із честю виконував обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, українському народові та Україні. Прижиттєво нашому Захиснику вручено нагрудний знак «Ветеран війни – учасник бойових дій».
3 лютого 2023 року, під час обстрілу поблизу населеного пункту Залізнянське Бахмутського району, навідник 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького Іван Лазаренко загинув смертю хоробрих.
Поховали Героя 9 лютого 2023 року в селі Івахни з усіма належними Захиснику почестями.
29 серпня 2023 року ім’я мужнього Воїна увіковічено на Алеї Слави Героям у місті Монастирищі, поряд із усіма загиблими Захисниками, уродженцями громади.
Доземний уклін Івану за його вірність, чесність, мужність та силу. Вдячність – за його хоробрість у боротьбі з окупантом, за силу духу та рішучість – захищати свою країну.
Щирі співчуття родині загиблого Героя. Сумуємо... Низько схиляємо голови у скорботі... Розуміємо, що жодні співчуття не зменшать біль втрати, жодне слово не втамує тугу в серці ні через рік, ні через десятки років.
З глибокою повагою ми завжди пам’ятатимемо нашого Героя. Іван назавжди залишиться жити в серцях мешканців Монастирищенської громади.
Вічний спочинок і світла пам'ять Герою Івану Лазаренку!
