В серцях і в пам’яті навік: річниця загибелі Героя Віталія Похили
Сьогодні, 11 лютого, минає перша річниця від дня загибелі нашого земляка, славнозвісного «Іспанця», – Героя Віталія Анатолійовича Похили, який, залишивши сонячну Іспанію, приїхав у похмуру, пронизану болем і стражданнями Україну, щоб захистити свою Батьківщину, родину і кожного з нас від російських загарбників.
Віталій був одним із найкращих і найхоробріших людей України. Пам’ять, шана та бережне ставлення до спогадів про нашого Героя та всіх Захисників роблять Україну сильнішою. Їхня відвага та патріотизм продовжує серцебиття країни. І ми повинні зробити все, щоб їх велика жертва не стала даремною!
Честь і слава Віталію Похилі!
Віталій народився у селі Лукашівка 12 березня 1982 року, тут виростав, навчався у школі. Завжди був у центрі подій шкільного життя. Щирий, привітний, усміхнений, позитивний. В 1999 році, закінчивши школу, пішов навчатись на радіотехніка у Смілянський радіотехнічний коледж.
У 2003 році був призваний до лав Збройних Сил України. Після служби переїхав до столиці. Протягом десяти років працював у «Епіцентрі» начальником одного з відділів гіпермаркету. Потім, у 2013 році, вирішив кардинально змінити життя й спробувати себе у зовсім іншій справі. Так він потрапив до Іспанії у Валенсію. Протягом року вчився перукарській справі, після чого відкрив свою маленьку перукарню, а ще через рік – великий барбершоп, у якому працювали українські майстри.
Життя налагоджувалось. Він мав власний бізнес, гарних друзів, його поважали тамтешні мешканці та вихідці з України. Але коли наш Герой дізнався про повномасштабне вторгнення ворога, відразу вирішив повернутись на Батьківщину. Наприкінці лютого 2022 року він уже був в Україні та одразу пішов до військкомату у Львові, навіть не зустрівшись із родиною, яку не бачив більше семи років.
Служив Віталій Похила у 68 окремій єгерській бригаді гранатометником. Окрім своїх військових обов’язків за сумісництвом був перукарем для хлопців. Дуже любив тварин, підгодовував і доглядав за чотирилапими, які через війну були позбавлені людського тепла.
За виняткову військову майстерність і відданості службі нашого Героя 25 липня 2022 року було відзначено почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня, а 20 жовтня 2022 року – нагрудним знаком «Знак пошани» Міністерства оборони України.
Віталій планував після закінчення війни, разом із батьками, сестрами та племінниками відсвяткувати Перемогу над ворогом. Потім повернутися у Валенсію, та щороку – на новий День Перемоги і День Незалежності приїздити в Україну.
Але 11 лютого 2023 року у районі населеного пункту Павлівка Волноваського району Донецької області солдат Віталій Похила прийняв свій важкий і останній бій. Герой загинув внаслідок мінно-вибухової травми, несумісної з життям.
Поховали Захисника 16 лютого 2023 року з усіма військовими почестями на сільському кладовищі у рідній Лукашівці.
29 серпня 2023 року у місті Монастирище відкрито Алею Слави Героям, де поряд із усіма загиблими земляками-Захисниками увіковічено Віталія. А 27 жовтня того ж року у селі Лукашівка на Алеї пам’яті загиблим Героям-односельцям було відкрито меморіальну дошку Віталію Похилі.
Також, за поданням Федерації української асоціації в Іспанії, у 2023 році батьки Віталія отримали знак народної пошани ВГО «Країна» – «За мужність і відвагу», яким їхнього сина Героя удостоєнно посмертно. Цією відзнакою діаспора українців у Валенсії прагнули ушанувати світлу пам'ять і висловити безмежну вдячність за жертовність Віталія в ім’я Батьківщини.
У день загибелі нашого Захисника згадаймо його теплим словом, щирою молитвою, запаленою свічкою.
Світла пам’ять про Віталія Похилу назавжди збережеться у наших серцях і пам’яті…
Герої не вмирають!
