Спомин назавжди залишиться в серцях: річниця загибелі Героя Дмитра Сайчука
Сьогодні, 11 березня, минає два роки, як під час відбиття повномасштабної збройної агресії рф обірвалося життя капітана 1 рангу підрозділу спеціального призначення Головного управління розвідки Міністерства оборони України, нескореного Героя, нашого Захисника Дмитра Анатолійовича Сайчука.
Народився Дмитро 12 листопада 1981 року в селі Летичівка. Ще з дитинства захоплювався військовою справою, мріяв стати військовим. Тож старанно навчався в школі, любив математику, історію, спорт, а особливо українську мову. Закінчивши 8-й клас Монастирищенської середньої школи №1 (нині ліцей «Ерудит»), Дмитро вступив до Криворізького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. А 24 вересня 1996 року склав присягу на вірність народу України. Потім вступив в Одеський інститут Сухопутних військ на факультет розвідки, згодом – до Національної академії оборони України.
За роки військової служби наш Герой досягнув значних успіхів, неодноразово був представлений до нагород. До його чималого послужного списку увійшли: миротворчі місії в Іраку та Афганістані, військові операції в Україні та більше ніж 10 країнах світу.
Повернувшись з миротворчої місії з Іраку, проходив службу у 73-у морському центрі спеціальних операцій імені кошового отамана Антіна Головатого (м. Очаків, Миколаївська обл.). Потім продовжив службу у місті Києві в одній із військових частин. З початку російсько-української війни, з 2014 року, брав активну участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей. Дмитро пройшов найгарячіші точки: бої за Дебальцеве, Іловайський котел, Донецький аеропорт. У 2019 році був тяжко поранений, мало не втратив ногу, але це не завадило нашому Герою продовжити виконувати свій обов’язок, адже він завжди казав: «Не піду з армії, поки Україну не визволять». Окрім того, займався ще й волонтерською діяльністю.
Разом із коханою дружиною Ларисою ростили та виховували двох чудових доньок Лізу та Дар’ю, яких він безмежно сильно любив.
Дмитро Сайчук був відданий своїй країні та вірний присязі. Він жив по законах честі та гідності. Хоробро виконував військовий обов’язок і вірив у Перемогу. Наш Герой прагнув і робив все від себе можливе, щоб його доньки і всі українські діти мали щасливе дитинство та жили в мирі й любові.
Дмитро був досвідченим військовим, практично знав все про ворога. Але 11 березня 2022 року полковник Дмитро Сайчук героїчно загинув під час виконання бойового завдання біля Бородянки.
Поховали Героя з усіма належними Воїну почестями 16 квітня 2022 року на Алеї Слави у місті Києві.
16 вересня 2022 року на фасаді ліцею «Ерудит», де навчався Герой, відбулось урочисте відкриття меморіальної дошки Дмитру Анатолійовичу Сайчуку. 29 серпня 2023 року у місті Монастирище відкрито Алею Слави Героїв, де поряд із усіма загиблими земляками-Захисниками увіковічено Дмитра.
Нехай навічно закарбується у пам'яті нащадків ім'я Дмитра Сайчука та всіх Захисників, які загинули за майбутнє, за мирне небо над Україною. Адже допоки ми живі – житиме пам'ять про Героїв усіх поколінь. Житиме вічно, житиме в наших серцях, бо Герої не вмирають.
Вічна та світла пам’ять Герою!
