На Небеса йдуть найкращі: річниця загибелі Героя Олега Щербини
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення рашистів на нашу землю, світ побачив, що прийшли вони не з хлібом-сіллю, а з варварськими задумами: вбивати, нищити, руйнувати. Наші славні Сини та Доньки дають гідну відсіч і наближають Перемогу. Але занадто дорогою ціною – ціною життя, горем рідних, сльозами дітей.
Сьогодні, 25 квітня, минає два роки, як під час відбиття повномасштабної збройної агресії рф загинув наш земляк Олег Миколайович Щербина.
Сильний духом, безстрашний, розумний і надзвичайно добрий – таким був наш Герой.
Народився Олег в місті Монастирищі 15 жовтня 1974 року, закінчив Халаїдівську загальноосвітню школу. Потім, з 1992 по 1994 роки, проходив військову строкову службу у Збройних Силах України. Згодом став працювати в Монастирищенському РЕМі, відділенні ПАТ «Укртелеком».
Його характер викувало саме його життя. Олег дуже рано втратив батька Миколу Миколайовича, тому намагався бути опорою для сестри Оксани та мами Лідії Павлівни (яка теж рано пішла з життя). Він був чесним і справедливим, не терпів брехні і підлості та завжди був готовий прийти на допомогу. Олег був справжнім – справжнім в усьому: у характері, дружбі, роботі. Якщо щось обіцяв, то завжди виконував. Якщо щось робив, то викладався на всі 100%, і завжди закінчував розпочаті справи. Його мрії сягали небес, але він знаходив в собі сили, щоб за них боротися, щоб реалізувати.
Найбільше у цім світі Олег любив свого єдиного сина Ігоря, для нього він був цілим світом, заради якого Герой жив, боровся та загинув.
З початком вторгнення російської орди на українські землі, ще у 2014 році Олег Щербина, як вірний Син своєї Батьківщини та мужній нащадок славетних козаків, прагнув потрапити до лав бійців Антитерорестичної операції, але тоді йому відмовили. Та коли розпочалося повномасштабне вторгнення рф, Олег знову пішов до територіального центру комплектування та соціальної підтримки і вже 9 березня 2022 року приєднався до сміливих Воїнів ЗСУ. Він був номером обслуги (стрільцем-помічником гранатометника) мінометної батареї 115-тої окремої механізованої бригади, а для побратимів – надійним товаришем, плечем, щитом.
25 квітня 2022 року під час виконання службових обов’язків, в результаті бойових дій, у місті Сєверодонецьк Донецької області солдат Олег Щербина героїчно загинув. Того дня безжальний ворог відібрав безцінне життя Героя, а разом із ним окупанти знівечили мрії та майбутнє всієї родини – знесиленої від сліз сестри Оксани і згорьованого сина Ігоря.
Поховали Героя із усіма належними Воїну почестями 30 квітня 2022 року на центральному кладовищі Монастирища.
29 серпня 2023 року у місті Монастирище відкрито Алею Слави Героїв, де поряд із усіма загиблими Воїнами мешканцями громади увіковічено Олега.
Сьогодні згадуємо нашого Героя молитвою, думками, словами, квітами, принесеними до місця його вічного спочинку та Алеї Слави Героїв.
Схилімо голови! Нехай навічно закарбується у пам'яті нащадків ім'я Олега Миколайовича Щербини і всіх Захисників, які загинули за майбутнє, за мирне небо над Україною. Адже допоки ми живі – житиме пам'ять про Героїв усіх поколінь. Житиме вічно, житиме в наших серцях, бо Герої не вмирають.
Вічна й світла пам'ять Герою Олегу Щербині! Слава Захисникам України!
