У Владиславчику відкрили Алею Слави
Сьогодні, 9 травня, в селі Владиславчик, на знак вшанування полеглих Героїв відкрили Алею Слави.
Вшанувати пам’ять Героїв прийшли міський голова Олександр Тищенко, секретар міської ради Наталія Шамрай, староста Шарнопільського старостинського округу Роман Музика, депутат міської ради Алла Онищук, рідні, близькі, друзі полеглих воїнів, небайдужі жителі громади.
На Алеї встановлено меморіальні дошки для Захисників України : Сергія Володимировича Кравченка та Артура Вікторовича Роздорожнього.
Почесне право відкрити меморіальні дошки було надано донькам Сергія Кравченка - Софії і Ангеліні та батьку Артура Роздорожнього – Віктору Миколайовичу.
Багато скорботних і теплих слів прозвучало на адресу Героїв, світлини яких віднині щодня зустрічатимуть усіх в парку біля входу до будинку культури.
Сергій Володимирович Кравченко народився 31 березня 1986 року в селі Владиславчик. Навчався в Княжиківській загальноосвітній школі. По закінченню школи проходив військову строкову службу в Збройних Силах України, де здобув звання стрільця, водія важкої техніки. Згодом одружився. Разом із дружиною Інною ростили та виховували двох чудових донечок Софійку та Ангелінку. Для дівчаток тато був усім світом – міцним щитом, що захищав від усіх життєвих вітрів, теплим променем сонця, що зігрівав в найхолодніші дні, надійною опорою та підтримкою у важкі хвилини для всієї родини.
Понад 10 років Сергій пропрацював в місті Києві водієм на заводі «Оболонь». У 2019 році повернувся в село Княжики, де разом із дружиною та доньками проживав Герой. Згодом влаштувався на роботу в рідний Княжиківський навчальний заклад і став працювати водієм шкільного автобуса. Діти обожнювали свого Сергія Володимировича, який щоранку їх відвозив до школи, а опісля – додому. Його щира посмішка, привітний погляд і добра вдача зачаровувала не лише дітей, а й колег і всіх, хто був з ним знайомим.
В перші дні війни Сергій разом із однодумцями організували місцеву тероборону та створили блокпости. Але бути вдома, в тилу він не зміг – вступив до лав Збройних Сил України та пішов захищати нашу країну від ненависного ворога. Заради доньок, заради кожної української дитини він стійко та мужньо виконував бойові завдання, надійно тримаючи оборону до останнього подиху. Спершу проходив військове навчання на Черкащині, потім відправився на фронт, на Донеччину у складі 4-ї окремої танкової бригади імені гетьмана Івана Виговського.
11 травня 2022 року вірний військовій присязі та Батьківщині солдат, стрілець-помічник гранатометника Сергій Кравченко загинув в результаті артилерійського обстрілу противника на Донеччині. 18 травня Герой назавжди повернувся додому на щиті. Проводжали Воїна в останню дорогу всією громадою.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни Сергія Кравченка, відповідно до Указу Президента України Володимира Зеленського, нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
Артур Вікторович Роздорожній народився 12 травня 1994 року в селі Владиславчик у родині Наталії та Віктора Роздорожніх.
Після закінчення у 2011 році Княжиківської загальноосвітньої школи Артур Роздорожній вступив до Київського вищого професійного училища будівництва та дизайну. Здобувши професійну освіту, влаштувався на роботу у Центральний дім меблів, що в м. Києві, працював там менеджером з питань переміщення вантажів. Також, певний час працював у Польщі.
Вів здоровий спосіб життя, займався спортом, приймав участь у різних змаганнях. Завжди, попри всі виклики, був веселим, усміхненим, життєрадісним, здатним своїм світлом осяяти все довкола та повести інших за собою. Мріяв про щасливе життя поряд із рідними та коханими, будував плани на майбутнє.
Та війна ввірвалась у це життя… І як мужній чоловік, незламний Воїн, справжній люблячий Син своєї країни, Артур пішов захищати Батьківщину. Спершу був у місцевій теробороні, а в травні 2022 року вступив до лав Збройних Сил України. Після прийняття на службу проходив навчання на бойового медика в Тернопільській області. Далі був направлений на службу в 10-ту окрему гірсько-штурмову бригаду «Едельвейс», яка базувалася певний час у Києві. Познайомився із гарною дівчиною Тетяною, в яку закохався з першого погляду та хотів прожити з нею все життя. 9 липня 2023 року вони одружилися. В них був скорочений медовий місяць, його демоверсія і, невдовзі, Артур, як санітар-стрілець 2-го механізованого відділення окремої Президентської бригади імені Гетьмана Богдана Хмельницького, відправився на Схід боронити країну.
Він був одним із сталевих титанів ЗСУ, які тримали фортецю Бахмут. Пройшов найгарячіші та найкровопролитніші бої, які точилися на Донеччині. У ході бойових дій протистояв військовим росармії та найманцям групи Вагнера. Він був міцним і непохитним, до останнього подиху вірний військовій присязі. Але 17 січня 2023 року під час виконання чергових бойових завдань в районі Бахмута солдат Артур Роздорожній, в результаті мінометного обстрілу з боку противника, отримав травми, несумісні з життям. Воїн загинув…
Світла пам’ять про наших Героїв назавжди залишиться у наших серцях!
Не вмирає пам’ять про них, яку ми маємо плекати із вдячністю за можливість жити під мирним небом.
Герої не вмирають!
Невичерпний патріотизм, відданість справі, непохитний бойовий дух назавжди залишаться яскравим прикладом для майбутніх поколінь.
Такими були наші Захисники, такими вони залишаться навіки!
Слава Україні!
Героям Слава!
