Пам'ятаємо своїх Героїв! У Долинці відкрили Алею Слави на честь полеглих захисників!
Щоб вшанувати пам’ять полеглих воїнів, висловити свою вдячність та повагу волелюбним, цілеспрямованим, самовідданим захисникам, 9 травня в селі Долинка відбулося відкриття Алеї Слави та освячення меморіальних дошок загиблим землякам.
На Алеї Слави були вшановані відважні та нескорені воїни – Павло Голод та Олександр Розгон.
Право відкрити меморіальні дошки воїнам надали рідним загиблих: татові – Валерію Голоду та братові – Сергію Розгону.
На заході згадали земляків та помолилися за душі Небесних янголів.
Павло Валерійович Голод народився 12 червня 1996 року у селі Яблунів Львівської області.
У 6-річному віці разом з татом і бабусею переїхали жити у село Долинка. Навчався у Долинківській ЗОШ. Після закінчення школи вступив на навчання до Монастирищенського професійного ліцею, де здобув спеціальність електрогазозварника. 2016 по 2017 роки проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України. Повернувшись із армії, переїхав до столиці у пошуках кращої долі. У Києві наш Воїн зустрів кохання всього свого життя, а далі, у 2019 році, одружився. Згодом у них з дружиною народилась красуня донечка, для якої татко і зіроньку з неба був ладен дістати, лише би доня щасливою була.
Павло Голод був гарним татом, чоловіком, братом, сином – цілим світом для рідних, здатним своїми обіймами, поглядом втішити, заспокоїти, підбадьорити, вселити надію. Попри всі труднощі, завжди з позитивом дивився на цей світ і вірив у краще. Він був веселою, привітною, доброзичливою, світлою Людиною з великим серцем.
Життя Павла не було легким. І виявилося порівняно недовгим. Однак воно встигло зробити з нього того, ким він був народжений стати – Героєм.
У перший день повномасштабного ворожого вторгнення, 24 лютого 2022 року, наш земляк добровільно пішов до одного із київських центрів комплектування та став на захист України, адже не міг залишитися осторонь.
Перебуваючи в лавах Збройних Сил України, Павло дізнався, що вдруге стане татом. Він був дуже щасливим, почувши цю приємну новину. Адже так хотів мати велику родину. Перебуваючи на фронті, у перервах між важкими боями, наш Захисник мріяв, що, здолавши підступного ворога, з Перемогою повернеться додому, обійме рідних, візьме на руки свою новонароджену доньку. Він мріяв, як разом з коханою дружиною роститимуть своїх донечок, гулятимуть з ними по парку, їстимуть морозиво, житимуть…
Але… В одному із запеклих боїв, поблизу населеного пункту Горіхово Запорізької області наш Герой отримав важке поранення. Протягом тижня лікарі Запорізького військового госпіталю боролися за його життя. 15 листопада 2022 року серце 26-річного Павла Голода зупинилось. Він так і не побачив народження своєї другої доньки, вона прийшла в цей світ вже після смерті тата-Героя.
Поховали нескореного Захисника з усіма військовими почестями 25 листопада 2022 року у місті Києві.
Олександр Адамович Розгон народився 12 вересня 1991 року в селі Долинка, де й пройшли його дитячі та шкільні роки. В 2008 році закінчив Івахнянську школу. У нього була велика та гарна родина – мама, тато, два брати і він. Але ще з дитинства життя підносило Олександру гіркі уроки. У 14-річному віці він втратив маму – найдорожчу і найважливішу жінку у своєму житті. Тоді він раз і назавжди попрощався з дитинством – залишився з одним крилом. Та його випробування на цьому не завершилися – 6 років тому не стало й тата. І хоча Олександр був середнім братом, але для своїх братів він став і мамою, і татом, і другом, і порадником. Він доглядав за домашнім господарством і завжди в усьому допомагав братам. Деякий час працював у місті Києві на будівництві. Як і кожен справжній чоловік, проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України.
У нашого Героя було велике, чисте серце, яке могло обігріти і зцілити всіх довкола. В його очах були лиш доброта, любов і легкий смуток, навіяний життям. У нього було все життя попереду: мрії, подорожі, улюблена робота, кохана, сім’я, діти, онуки…
Але у лютому 2022 розпочалась повномасштабна війна. Вже в квітні він одягнув форму, взяв до рук зброю і вступив до лав Збройних Сил України, щоб очистити українську землю від ненажерливого, окровавленого російського окупанта. Був водієм-механіком у складі 5-ї окремої штурмової бригади. Як зазначив командир військової частини: – «Він гідно виконував свій військовий обов’язок». Та 13 травня цього року в районі Бахмуту старший солдат Олександр Розгон загинув.
Пам’ятаймо та вшануймо кожного, хто поліг за незалежність України!
Пам’ять про загиблих – вічна. Вона у наших серцях!
Слава Україні! Героям слава!
