Вічна слава: роковини загибелі Героя Андрія Мальованого
Темні дні, які принесла росія в нашу світлу, квітучу Україну, не минають. З кожним днем все більше болю на нашій землі, все більше горя та сліз, що розривають душу і серце. Чорні хустинки, осиротілі діти, заквітчані могили – це сьогоднішня наша реальність… І не буде прощення російським нелюдям за їхні злодіяння, за дітей, батьків і коханих, які повертаються додому в домовинах, за холодні надгробки замість теплих обіймів, що залишаються рідним.
Ці темні дні навіки в нашій пам'яті… Сьогодні, 12 червня, молитвою, добрими словами, квітами, принесеними до місця вічного спочинку, Алеї Слави Героїв Монастирищини та Алеї Слави Героям-землякам Копіюватського старостинського округу, вшановуємо перші роковини трагічної загибелі нашого земляка із села Степівка, хороброго Захисника України, Героя Монастирищини солдата Андрія Володимировича Мальованого.
Народився Андрій Мальований 15 вересня 1972 року в Степівці. Навчався у Степівській початковій та Копіюватській середній школах. Учителі згадують Андрія сором’язливим, спокійним, працелюбним і завжди усміхненим учнем. З дитинства батьки привчали нашого Захисника до праці та любові до рідної землі. Тому, відразу після школи, закінчивши курси механізаторів, пішов працювати трактористом у місцеве господарство. Згодом освоїв професію водія в місті Шпола. Далі, з 1990 по 1992 роки, проходив строкову військову службу. Після армії молодий, змужнілий чоловік повернувся працювати у господарство, але вже водієм. Одружився, разом із коханою Аллою ростили й виховували двох синів Назара та Богдана.
Андрій Малюваний був гарною Людиною. Він випромінював добро, позитив, щирість. Завжди привітний та усміхнений. Намагався всім і кожному допомогти, підтримати. Дуже любив природу, міг годинами блукати протоптаними лісовими стежками, милуватися красою полів, берегів. Захоплювався мисливством. Прагнув осягнути основи ветеринарії. Тривалий час жив і працював у Києві, спочатку будівельником, а згодом, у 2018 році, влаштувався у «Київзеленбуд». Життя в столиці було досить насиченим, та все ж Андрій із Аллою мріяли про власний дім у рідній Степівці. Згодом придбали омріяний будиночок неподалік батьківської хати. Але повномасштабне російське вторгнення знекровило їх мрію про щасливу спільну старість у власному домі.
Тож, відклавши усі свої плани, наш Герой у січні 2023 року був мобілізований і в якості водія-слюсаря евакуаційного взводу ремонтної роти батальйону матеріально-технічного забезпечення відбув до військової частини А4784 для виконання бойових завдань. Боронити рідну землю від ворога стало справою честі для нашого земляка. Він з гордістю виконував усі завдання із захисту України, вірив у світлу Перемогу, обіцяв рідним незабаром повернутися…
Але, 12 червня 2023 року в населеному пункті Яковенкове Ізюмського району Харківської області наш Захисник трагічно загинув. Він повернувся в рідне село, як і мріяв, але, на жаль, «на щиті». Дорога додому була встелена квітами і рясно зрошена гіркими сльозами скорботи та жалю.
Поховали Воїна з усіма військовими почестями 17 червня 2023 року у рідній Степівці.
29 серпня 2023 року у місті Монастирище відкрито Алею Слави Героїв, де поряд із усіма загиблими земляками-Захисниками увіковічено Андрія. А 19 жовтня 2023 року в Копіюватському ліцеї відбулося урочисте відкриття Алеї Слави загиблих Героїв Копіюватського старостинського округу.
Висловлюємо щирі співчуття рідним загиблого Героя. Сумуємо... Низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед світлою і вічною пам’яттю Воїна-Захисника України.
Вічна пам’ять і слава Герою Андрію Мальованому, який захищав рідну Україну і кожного з нас! Герої не вмирають!
