Монастирищина простилася зі своїм Героєм Андрієм Казанцевим
Нестерпно болить... Вже так багато лиха зазнала Монастирищина. Омивається гіркими сльозами наша громада, а українська земля – кров'ю найхоробріших Героїв. І немає спину втратам. Найкращі йдуть на Небеса…
Сьогодні чергова хвиля горя і смутку безжально витала над Монастирищиною. До рідного дому навіки повернувся наш нескорений Герой Андрій Володимирович Казанцев. По встеленій квітами землі, під звуки сирени його кортеж неквапливо рухався знайомими вулицями громади, спершу до батьківської хати, а потім до рідної домівки. Вздовж усього шляху осиротілі земляки навколішки, з Державними прапорами та зі сльозами на очах, зустрічали свого Героя, який віддав життя за Україну.
Андрій народився 12 грудня 1984 року в місті Монастирище в родині Володимира Олександровича та Зої Василівни Казанцевих. Мав сестричку Марину. Навчався в Монастирищенській школі №1 (нині – ліцей «Ерудит»), по закінченню вступив до ПТУ №25 (нині – ДНЗ «Монастирищенський професійний ліцей»), де у 2004 здобув професію тракториста-машиніста.
Андрій Казанцев був надзвичайно доброю та світлою Людиною, його любили, приймали та поважали скрізь, де б він не бував, в будь-якому колективі чи компанії Андрій швидко ставав своїм. Також наш хоробрий Воїн був великим трудівником, ніколи не цурався роботи. Працював на різних підприємствах громади, зокрема, на цегляному заводі, олійні, спорткомплексі. Дуже любив рибалку, тож коли мав вільний час, виїздив на риболовлю. А ще майстрував різні вироби із сірників.
Разом із коханою дружиною Світланою ростили й виховували сина Олександра, будували плани на майбутнє.
Цієї весни Андрій Казанцев був призваний на військову службу по мобілізації. Служив у 501-му батальйоні морської піхоти (військова частина А1965) на посаді механіка-водія. Андрій завжди добросовісно виконував свій військовий обов’язок, мужньо тримаючи оборону та проганяючи ворога з рідної землі.
На жаль, 28 червня 2024 року 39-річний матрос Андрій Казанцев героїчно загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Вовчанськ Харківської області. Того трагічного дня не стало любого сина, брата, коханого чоловіка, найкращого татка, доброго друга, відданого побратима та просто гарної Людини.
Сьогодні, 3 липня, наша громада з важким серцем проводжала свого мужнього Сина в останню дорогу. Рідні, друзі, знайомі, побратими, військовослужбовці, духовенство, представники влади та вдячні мешканці Монастирищини прийшли попрощатися із мужнім Захисником. Сотні живих квітів принесли земляки хороброму Воїну, який поліг у битві з ворогом, виборюючи цілісність нашої держави.
Поховали Героя на центральному кладовищі міста
Монастирища під триразовий збройний залп і Державний Гімн України. Жовто-синій стяг, який огортав домовину полеглого, військові передали рідним Героя на вічну пам’ять про подвиг Захисника України.
Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким Андрія. Вся громада схиляє голови в скорботі разом з вами… Низький уклін і безмежна вдячність загиблому Воїну!
Вічна пам’ять і слава Герою Андрію Казанцеву!
Герої не вмирають!
