Відійшов у вічність останній ветеран Другої світової війни Монастирищини – СТЕПАН ЯКОВИЧ БЕРДІЙ
З сумом повідомляємо, що 17 липня 2024 року у віці 102 років помер ветеран Другої світової війни, шанована на Монастирищині людина Бердій Степан Якович.
Степан Бердій народився 10 березня 1922 року в селі Леухи. Життєвий шлях Степана Яковича не був легким. На його долю випало багато трагічних подій і випробувань, та він мужньо долав їх. Адже, будучи ще дитиною, Степан Якович сповна пізнав, що таке голод, коли крихта хліба – то Божий дарунок і можливість вижити. Тож, він боровся як міг, наполегливо працював, щоб жити і щоб його нащадки ніколи не відчули всього того лиха, що припало йому.
До початку Другої світової війни Степан Якович працював трактористом у селі Леухи. Та з початком війни, у 1944 році, був призваний на фронт, де проходив службу в 72-й дивізії 150 полку. Брав безпосередню участь у визволенні Бессарабії, Румунії, Австрії, Угорщини та Чехословаччини. Закінчив свій бойовий шлях у Австрії в 1945 році. Далі проходив військову службу в Київському військовому окрузі.
За проявлену хоробрість і мужність під час Другої світової війни ветерана війни Степана Яковича нагороджено низкою медалей та орденів, зокрема: орденом «Слави ІІІ ступеня», орденом «Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня», орденом «Перемоги» та медаллю «За відвагу».
Після війни працював бригадиром тракторної бригади в селі Половинчик, а згодом став механіком. Степан Якович був відповідальним, працьовитим і завзятим – прикладом для колег і оточуючих. Його поважали всі довкола. Чесність, працьовитість і добропорядність були його основними рисами характеру. Тому Степан Бердій і обирався неодноразово депутатом як сільської, так і обласної рад. А ще був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1956 року, куди запрошувалися лише передовики та знатні люди сільського господарства.
У 1948 році Степан Якович Бердій одружився із Марією Іванівною Ситник. З того часу разом із дружиною стали проживати у селі Сатанівка. Удвох виростили та виховали трьох чудових донечок Лізу, Галину та Тетяну, які завжди зігрівали своїх батьків любов’ю та турботою і подарували їм трьох гарних онуків й одного правнука. На жаль, декілька років тому Марія Іванівна відійшла у вічність, тож, доньки, щоб полегшити татовий смуток, оточили його ще більшою увагою і підтримкою.
Степан Якович Бердій легенда Монастирищини. Його хоробрість тоді, під час Другої світової війни, врятувала життя тисячі, мільйони людей, і нині надихає відважних українських Воїнів виборювати свободу та життя мільйонам. Його життєва мудрість, досвід, незламність, добродушність і добропорядність – це неоціненний скарб, який ми навіки збережемо у наших серцях. Адже попри все, що йому довилося пережити, його душа залишалась чистою, думки світлими, розум ясним, а серце, все так, як і колись – було сповнене любов’ю до оточуючих.
Міський голова Олександр Тищенко, депутатський корпус і виконавчий комітет міської ради висловлюють щирі співчуття родині та близьким Степана Яковича. Нехай добрий, світлий спомин про нього назавжди залишиться у пам’яті усіх, хто його знав, любив та шанував.
Сумуємо разом з вами, підтримуємо в годину скорботи.
Нехай душа знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають!
Вічна пам’ять Степану Яковичу Бердію!
