Вічна слава. Роковини загибелі Героя Андрія Кириленка
В жалобі Монастирищенська громада. Сьогодні перші роковини від дня загибелі відважного Захисника Андрія Дмитровича Кириленка. Біль, смуток розривають душу на шматки… Захищаючи свободу, суверенітет і незалежність України, наш Герой пожертвував найдорожчим – власним життям.
Андрій Кириленко народився 27 листопада 1968 року в селі Сарни. Навчався в Сарнівській школі. По закінченню 8-го класу вступив у Монастирищенське професійно-технічне училища №25, де здобув професію електозварювальника. Потім проходив строкову військову службу, був авіаційним механіком.
Повернувшись із армії, влаштувався на роботу в Монастирищенський машинобудівний завод, де чесно та завзято пропрацював 9 років. Його любили та поважали як колеги, так і керівництво. Адже він зумів за короткий проміжок часу зарекомендувати себе висококваліфікованим працівником, наставником, надійним другом і порадником.
Після реорганізації машзаводу Андрій став працювати різноробочим у колгоспі в рідному селі. Він був досить завзятим і працьовитим, не цурався будь-якої роботи, за це нашого Героя особливо поважали та ставили у приклад односельчани.
Андрій Кириленко любив землю, любив працювати на ній, тож після розпаду колгоспу сам обробляв своє поле, вирощував різні сільськогосподарські культури.
У 1994 році в Андрія та його коханої дружини Наталії народився син Ігор. І життя заграло новими барвами. Хоча інколи виникали труднощі, але підтримка дружини та сина завжди додавали сил і наснаги нашому Герою.
Андрій Кириленко за своє коротке життя встиг збудувати будинок, посадити сад, виростити та одружити сина і дочекатися онучок.
Здавалося, що іще для щастя потрібно: любляча сім’я, дім, сад, поле. Але проклята війна все змінила…
Наш Герой одягнув піксель, бронежилет і пішов захищати свою родину, країну. Він був старшим оператором протитанкового відділення протитанкового взводу військової частини А4851. З того дня, замість морозива для онучок, його руки міцно стискали зброю, а плечі закривали від куль. Здавалось, він був непохитною стіною, яка не пропускала нічого, окрім сонячних променів до його родини. Але 6 серпня 2023 року цієї «стіни» не стало… Наш мужній Воїн загинув, загинув смертю хоробрих. Внаслідок поранення, несумісного з життям, отриманого під час ворожого артилерійського обстрілу з боку противника поблизу населеного пункту Васюківка Бахмуцького району серце Захисника зупинилось.
11 серпня 2023 року старшого солдата Андрія Кириленка з усіма належними Герою почестями поховали на Сарнівському кладовищі.
29 серпня 2023 року ім’я мужнього Воїна увіковічено на Алеї Слави Героїв Монастирищини.
Знайомі та побратими згадують його щирим, відкритим у спілкуванні, добрим, сповненим любові до своєї родини, рідного краю, української землі. Він мріяв про Перемогу і наближав її з усіх сил. Саме таким він залишиться в нашій пам’яті.
Сьогодні вшануймо нашого Героя молитвою, свіжозірваними квітами, покладеними до Алеї Пам’яті Героїв і місця його вічного спочинку.
Низький уклін, Тобі, наш Воїне!
Слава Герою Андрію Кириленку! Навіки слава!
