МОНАСТИРИЩИНА ПРОСТИЛАСЯ ІЗ ГЕРОЄМ ПАВЛОМ МИКИТЮКОМ
…Безсмертні душі їх у вирій відлітають,
Залишившись навічно янголами там.
І хоч говорять, що герої не вмирають,
Героям мертвим ми завдячуєм життям...
Вже 10 років наша країна втрачає кращих синів та дочок. З кожною звісткою про загибель серце крається та розривається душа. На жаль, сьогодні наша громада знову схилила свої голови у глибокій скорботі… Не стримуючи гірких сліз, тамуючи велике горе, сьогодні, 22 серпня, ми провели останнім земним шляхом Воїна, мужнього Захисника, водія взводу забезпечення танкового батальйону Павла Олександровича Микитюка із села Івахни. Солдат, герой, патріот – його життя було світлом для рідних та яскравим промінчиком для країни.
Народився майбутній захисник 10 квітня 2001 року в селі Івахни. Тут зростав та навчався, закохувався, мріяв про майбутнє, про щасливе життя… Шкільну освіту Павло опановував у Івахнянській загальноосвітній школі. Потім, у 2016 році, життєва стежинка привела юнака до Національного механіко-технологічного коледжу, де Павло із великим задоволенням опановував професію техніка із експлуатації та ремонту устаткування.
Робота із технікою стала стихією Павла Микитюка. Він любив техніку, а вона любила його, саме тому Павлові вдавалося відремонтувати майже все. Ці вміння йому знадобилися і в армії.
Павло ще змалку жив з Україною в серці й твердо знав, що піде служити до війська. Свою службу хлопець розпочав у 2021 році – під час проходження строкової військової служби Павло підписав контракт й восени цього ж року долучився до лав Збройних сил України. Служив Павло Олександрович із задоволенням, як би важко не було, ніколи не скаржився, ретельно виконував розпорядження командирів, був гарним товаришем, готовим завжди прийти на допомогу.
З перших днів повномасштабного вторгнення Павло Микитюк разом із побратимами стали на захист рідної України від окупанта – спочатку вигонили ворога із-під Києва, а з липня 2022 року Павло Олександрович воював під Бахмутом. Хоча в повній мірі хлопець пізнав всі тяготи війни, відчув на собі її спопеляючий вогонь, але оптимізму не втрачав.
Пройшов не одну «гарячу» точку, втрачав товаришів, але свято вірив у Перемогу українського війська. Та не судилося Героєві діждатися Перемоги – 17 серпня 2024 року Павло Микитюк долучився до Небесного Легіону воїнів-захисників.
Павло був активний, життєрадісний, будував свої плани на життя, мав «золоті руки», дуже любив техніку і вмів з нею поводитися, радував своїх близьких та друзів. За бойові заслуги був неодноразово нагороджений грамотами та відзнаками командування військової частини. Також, Павло був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».
Учора по встеленій серпневими квітами землі Павло Микитюк добре знайомою дорогою востаннє повернувся до рідної домівки «на щиті». Сьогодні Монастирищина простилася з Героєм.
Вшанувати вірного Сина України прийшли рідні, близькі, побратими, керівництво громади, духовенство, військовослужбовці і громадськість.
Поховали Воїна на кладовищі у рідних Івахнах. Востаннє нашому земляку віддали військові почесті. Рідним Героя, зі словами вдячності за мужнього Воїна і щирого Патріота, військові передали Державний Прапор України, яким була вкрита домовина. На честь солдата Микитюка Павла Олександровича небо гучно пронизав трикратний стрілецький салют…
У ці важкі хвилини висловлюємо щирі співчуття батькам захисника Раїсі Павлівні та Олександру Васильовичу, сестрі Вікторії, рідним, близьким, друзям та бойовим побратимам.
Вічна пам’ять відважному сину українського народу, мужньому захиснику та справжньому патріоту України. Спочивай з миром, Павле, наш славний Лицарю Небесного легіону!
