Монастирищина пам’ятає. Роковини загибелі Героя Миколи Шолудька
Сьогодні, 17 жовтня, минають другі роковини від дня загибелі нашого земляка – хороброго Воїна, Захисника України, Героя Монастирищини Миколи Олександровича Шолудька. Він любив Україну і свідомо зробив свій вибір – добровільно мобілізувався в 2015 році, не зволікаючи пішов на фронт у 2022 році, не вагаючись, був готовий пожертвувати собою заради інших, навіть маючи надважке поранення обрав врятувати побратимів, а не себе. Він загинув, захищаючи Батьківщину, захищаючи кожного з нас і майбутні покоління.
Микола Шолудько – наш Герой.
Народився Микола Олександрович Шолудько 22 червня 1968 року в селі Лукашівка в багатодітній родині. У нього було двоє старших братів і сестра. Через три роки після його народження батьки придбали будинок у селі Антоніна, куди й переїхали усією родиною. Навчався Микола у Цибулівській середній школі з 1975 по 1983 роки. Був допитливим учнем, любив грати у футбол, читати книжки, перечитував їх навіть по кілька разів. З дитинства цікавився історичними військовими подіями, переглядаючи різні фільми про війну. Після закінчення школи, з 1983 по 1988 роки, навчався у Монастирищенському професійно-технічному училищі №25, де здобув професію електрозварювальника. Далі, у 1986-1988 роках проходив строкову військову службу. Повернувшись із армії, одружився, переїхав на постійне місце проживання у місто Черкаси, де працював за спеціальністю в одній із місцевих будівельних організацій. Згодом у молодого подружжя народився син і життя Миколи набуло ще більшого сенсу. Він жив, він дихав своєю сім’єю. Попри роботу, постійну рутину, завжди намагався якомога більша часу проводити з рідними.
Коли російські війська вторглися в східні області України, наш Герой не стерпів їхнього безчинства і добровільно пішов до військкомату, щоб стати на захист своєї Батьківщини та прогнати підлого ворога. Вже у лютому 2015 року солдата Миколу Шолудька було призвано до Збройних Сил України санітарним інструктором ремонтної роти зенітного та радіолокаційного озброєння ремонтно-відновлюваного батальйону. Прийнявши військову присягу на вірність народу України, воював на Донецькому напрямку. Здавалось, бачив все – і смерть, і розпач, і зневіру, але з честю та військовою гідністю, не втративши людяності, пройшов горнило війни. За зразкову військову службу отримав чимало почесних грамот і нагород, отримав і посвідчення учасника бойових дій. А після одруження сина наш Герой отримав найбажанішу нагороду – онучку. Мила дівчинка своєю появою в одну мить стерла весь біль і жах війни, вона стала найбільшим скарбом, сенсом життя та найкращою подругою для дідуся.
Перед початком повномасштабної війни Микола Шолудько приїхав на малу батьківщину в село Антоніна відвідати маму. Тут його і зустріла велика війна. Перших декілька днів стояв на блокпостах Монастирищини. Згодом, приїхавши додому в Черкаси, відразу пішов у військкомат, де записався в резерв. У березні 2022 року був направлений в 4-ту танкову бригаду першого механізованого батальйону бойовим медиком, санітарним інструктором молодших медичних спеціалістів.
Ніколи не розповідав рідним про місце його перебування, щоб не хвилювати, а говорив просто й жартома: «Воюю у знайомих посадках. Все буде добре».
На початку жовтня 2022 року, в зв’язку з укомплектуванням особового складу, на кілька днів приїхав додому. А далі – знову на позиції. У ніч, з 15 на 16 жовтня, подзвонив і сказав дружині, що їде разом з побратимами на завдання в таке пекло, що навіть не впевнений, чи повернеться, наголосивши, що він не буде кілька днів виходити на зв’язок. З того «пекла» Микола вийшов, але, повертаючись із бойового завдання, почалися сильні обстріли. У машину, в якій їхав наш Герой разом з п’ятьма побратимами, потрапили уламки ворожої ракети. Коли командир підбіг до палаючої техніки, щоб перевірити, чи є хтось живий, тяжкопоранений Микола Шолудько сказав: «Рятуйте трьохсотих, мені залишилося ще кілька хвилин». Це були його останні слова. Як медик, він розумів, що помирає, а комусь ще, можливо, встигнуть надати медичну допомогу і врятувати життя. Того осіннього дня, 17 жовтня 2022 року, в районі населеного пункту Яковлівка Бахмутського району Донецької області наш Захисник героїчно загинув.
Поховали нескореного Героя з усіма належними Воїну почестями 21 жовтня 2022 року на Алеї Героїв у місті Черкаси разом із двома його побратимами.
Солдат Микола Шолудько віддано служив Батьківщині та українському народу. Його внесок у Перемогу України неоціненний. Він врятував сотні життів на полі бою та мільйони в тилу. За свою звитягу та відданість нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», медаллю «Ветеран війни», Грамотою пошани та скорботи від Головнокомандувача ЗСУ. 20 листопада 2022 року нагороджений почесною відзнакою «Захисник України ‒ Герой Черкас» (посмертно). 29 серпня 2023 року його ім’я увіковічено на Алеї Слави Героїв Монастирищини, поряд із усіма загиблими Захисниками, уродженцями громади. А 14 серпня 2024 року у селищі Цибулів на Алеї пам’яті загиблим Захисникам-односельчанам було відкрито меморіальну дошку Миколі Шолудьку.
Сьогодні вшануймо нашого Героя молитвою, квітами, принесеними до Алеї Слави, меморіальної дошки та місця його вічного спочинку.
Світла пам'ять про нашого Героя назавжди залишиться в наших серцях, в наших душах, в наших спогадах.
Низький уклін і безмежна вдячність загиблому Герою Миколі Шолудьку!
Герої не вмирають!
