Монастирищина пам’ятає. Роковини загибелі Героя Михайла Легенчука
Сьогодні, 19 жовтня, минають другі роковини з дня загибелі нашого Героя Михайла Михайловича Легенчука – Воїна, Захисника, Героя, Людини, якій ми завдячуємо життям. Не кожен зможе, дивлячись смерті в очі, – стояти пліч-о-пліч із побратимами, не боячись за своє життя – рятувати інших та мужньо боротися за свободу своєї країни. А Михайло Легенчук зумів, він не боявся ні смерті, нічого, лиш вірив у священну Перемогу.
Народився Михайло 18 листопада 1984 року в селі Івахни в родині Михайла Івановича та Галини Дмитрівни Легенчуків. Найкращою подругою, порадницею для нашого Героя була його старша сестра Наталія. Все своє дитинство та юнацькі роки Михайло провів у рідному селі. Він був чемним, кмітливим, відповідальним хлопцем із неабиякою тягою до знань і саморозвитку. Успішно закінчивши у 2002 році Івахнянську школу, призваний на військову строкову службу до Збройних Сил України. Повернувшись із армії, вступив до Тальянківського державного аграрного технікуму, де здобув професію механіка.
По закінченню технікуму переїхав до Києва, де з 2006 року працював у будівельних організаціях на посаді водія бетонозмішувача. У столиці Михайло зустрів своє кохання, свою долю, свою Іринку, з якою у 2009 році одружилися. Згодом у них народився син Давид, в якому щасливі батьки душі не чули. Їх було троє і вони були щасливі. Любов, тепло, взаєморозуміння і повага завжди панували у їхньому домі.
Проживала сім’я Легенчуків у місті Тальному. Вони мріяли, будували плани. Ще стільки всього хотіли разом зробити… Але прийшла повномасштабна війна.
Михайло Легенчук був справжнім Патріотом, мав велике українське серце. Тому у важкий для країни час обрав шлях Воїна, Захисника. У липні 2022 року наш Герой приєднався до лав Збройних Сил України. Старший водій-радіотелефоніст 1-го стрілецького відділення стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти військової частини А7104 солдат Михайло Легенчук протягом трьох місяців захищав суверенітет і незалежність України. Він був сильним, відважним і мужнім бійцем, але ворог – безжальним і підступним. 19 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Дворічне Харівської області наш Герой загинув внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу. Михайло до останнього свого життєвого подиху боровся, боровся за мир, за вільну Україну, за всіх нас, за можливість ще хоча б раз побачити та обійняти свою сім’ю.
23 жовтня 2022 року наш Герой «на щиті» повернувся на малу Батьківщину. З глибоким болем мешканці громади зустрічали свого відважного, нескореного Воїна. Поховали Михайла на сільському кладовищі у рідних Івахнах із з усіма належними почестями.
8 травня 2023 року у селі Івахни на Алеї пам’яті загиблим Захисникам односельчанам було відкрито меморіальну дошку Михайлу Легенчуку. А 29 серпня того ж року у місті Монастирище відкрито Алею Слави Героям, де поряд із усіма загиблими Воїнами-мешканцями громади увіковічено Михайла.
Знайомі та побратими згадують його щирим, відкритим у спілкуванні, добрим, сповненим любові до своєї родини, рідного краю, української землі. Він мріяв про Перемогу і наближав її з усіх сил. Саме таким він залишиться в нашій пам’яті.
Час неможливо зупинити. Але він не зітре з нашої пам'яті імена Героїв сьогодення – земляків, які віддали життя у війні за Україну.
Сьогодні вшануймо нашого Героя молитвою, свіжозірваними квітами на підніжжі меморіальної дошки, Алеї Пам’яті Героям і місця його вічного спочинку.
Низький уклін і щирі співчуття родині загиблого Захисника.
Вічний спочинок і світла пам’ять Герою Михайлу Легенчуку!
