Монастирищина пам’ятає. Роковини загибелі Героя Владислава Регента
Гіркий, глибокий, нестерпний біль розриває душу… Сьогодні, 22 жовтня, минає рік із дня загибелі хороброго Сина Монастирищини, мужнього Захисника України Владислава Вікторовича Регента.
Владислав Регент пройшов довгий і виснажливий шлях Воїна. За його плечима запеклі бої під палючим сонцем і проливним дощем… Він був «сталевим титаном Бахмута», відданим військовій присязі, вірним Українському народу. Протягом п’яти місяців наш Герой мужньо, з честю виконував свій військовий обов’язок, захищаючи свободу і незалежність України до останнього подиху. Його загибель – велика втрата для всієї країни…
Владислав народився 28 вересня 1995 року в селі Бачкурине у родині Оксани та Віктора Регентів. Навчався у рідній Бачкуринській середній школі. По закінченню 11-го класу, у 2013 році, вступив до Монастирищенського професійного ліцею, де здобув професію зварювальника. Потім працював робочим у торговій мережі «Майстер» на базі «Піраміда».
Згодом вступив до Одеського фахового коледжу транспортних технологій. Під час навчання в коледжі проходив практику в Христинівському депо. Невдовзі, Владислав одружився, а у 2017 році у них із дружиною народився син Богдан. На жаль, вони розлучилися, але продовжили підтримувати між собою теплі, дружні стосунки.
Останніми роками, до великої війни, наш Захисник працював комірником у логістичній компанії «Denka Logistics» в селі Чайки Бучанського району. Повномасштабне вторгнення застало Владислава на Київщині. Він міг, як сотні інших, втекти – виїхати закордон, але не зробив цього, навпаки, не обдумуючи, схопивши найважливіше, повернувся до рідного села, щоб захистити свій рідний дім.
У травні 2023 року Владислав Регент був призваний до лав Збройних Сил України. Попри відсутність будь-яких військових навиків (адже йому так і не довелось проходити строкову військову службу), наш Герой, без сумніву та страху, приєднався до хоробрих українських Воїнів, щоб прогнати жорстокого загарбника. Він був стрільцем-помічником гранатометника аеромобільних військ. Разом із побратимами із 77-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ давав гарної прочуханки окупантам на Бахмутському напрямку.
Ще з дитинства наш Герой увібрав найкращі людські якості. Він був доброзичливим, привітним, щирим, дружелюбним, завжди готовим прийти на допомогу. Напевно, немає такої людини, з якою не знайшов би спільної мови. Побратими шанували і вважали Владислава більше братом, аніж товаришем по зброї. Адже завжди знали, що він не підведе, прикриє, а в потрібну хвилину й вислухає, підтримає і порадить.
Одного разу, під час виконання бойового завдання, з нашим Захисником зник зв’язок. Рідні мало не збожеволіли від хвилювань, адже тривалий час не знали, де Владислав і що з ним. Тоді все обійшлося, він вийшов на зв'язок… На жаль, 22 жовтня 2023 року, під час заходу на бойові позиції, внаслідок ворожого мінометного обстрілу противника поблизу Бахмута Донецької області наш Герой загинув.
Поховали солдата Владислава Регента з усіма належними йому військовими почестями 29 жовтня 2023 року на сільському кладовищі у рідному Бачкурині.
Згодом ім’я мужнього Воїна увіковічено на Алеї Слави Героїв у місті Монастирищі, поряд із усіма загиблими Захисниками, уродженцями громади.
Низький уклін і безмежна вдячність загиблому Герою Владиславу Регенту!
Ти назавжди в наших серцях і нашій пам’яті!
Герої не вмирають!
