ГРОМАДА У СКОРБОТІ: ГЕРОЙ ОЛЕКСІЙ КУЖЕЛЬОВ ПОВЕРНУВСЯ ДОДОМУ «НА ЩИТІ»
Війна, підло розпочата російськими окупантами, продовжує приносити пекучий біль та горе в родини монастирищан, горе в нашу громаду. Кривава війна забирає справжніх, мужніх та хоробрих Новітніх Героїв України, які до останнього подиху відстоюють незалежність та цілісність нашої Батьківщини. Вже виплакані всі сльози за нашими захисниками... Вони йдуть у вічність молодими, у розквіті сил…
Сьогодні навколішки та з квітами жителі громади провели в останню земну дорогу Захисника України, нашого земляка КУЖЕЛЬОВА Олексія Івановича.
Довгим і важким був шлях Олексія додому. Вісім місяців у серцях близьких жила надія на зустріч, але, на жаль, захисник повернувся «на щиті».
Свій життєвий шлях Олексій розпочав у Княжій Криниці 30 березня 1983 року. Тут виростав, навчався у місцевій школі. Дуже рано, ще в 11 років, втратив маму, а у 28 років осиротів, коли пішов у вічність його тато.
Ще з раннього дитинства він не цурався важкої праці. А після закінчення школи у 1997 році пішов працювати у місцевий сільськогосподарський колектив різноробочим.
У 2000 році, по стежині батька Івана, освоїв професію тракториста, став працювати у фермерських господарствах «ЮЛІЯ», «СТЕПАНОВИЧ АГРО».
Одружився 19 травня 2001 року з Гафією Василівною. Разом із дружиною народили та викохали двох синочків – Андрія та Артема. Добрий, чуйний, трудолюбивий, гарний батько, чоловік, Олексій користувався авторитетом і повагою серед односельчан та колег на роботі. Страшна війна зруйнувала всі плани і мрії мирного життя.
14 січня 2023 року Олексій був мобілізований до лав Збройних сил України.
Місяць військового навчання у Білій Церкві, ще місяць бойового вишколу у Німеччині, і відразу – у бій. Воював на території Харківської області. Там став стрільцем-санітаром 1 механізованого відділення бойової машини 3 взводу окремого мотопіхотного батальйону «Рух опору».
Свій останній бій Олексій Іванович прийняв 2 березня 2024 року біля населеного пункту Синьківка Харківської області й відтоді зв'язок із чоловіком обірвався. Його телефон мовчав…
Так закінчилась війна для Олексія Кужельова й почалась війна його дружини за повернення чоловіка додому. Це були місяці душевних мук, невідання та надії на зустріч. Увесь цей час Олексій вважався зниклим безвісти. І лише тепер його тіло ідентифікували за результатами ДНК-експертизи.
Нарешті тіло і душа Героя знайшли свій останній спочинок.
Сьогодні, по встеленій квітами землі, Олексій Кужельов назавжди повернувся на рідну землю, де й знайшов останній спочинок. У невимовному горі наша громада провела свого Героя в останню земну дорогу. Вшанувати вірного Сина України прийшли рідні, близькі, керівництво громади, духовенство, військовослужбовці і громадськість.
Поховали Героя на кладовищі у рідній Княжій Криниці під триразовий збройний салют та Державний Гімн України. Жовто-синій стяг, який огортав домовину полеглого, військові передали рідним Героя на вічну пам’ять про подвиг Захисника України.
Було багато спогадів, хороших слів сказано про Воїна, який прожив гідне, хоч і коротке життя. Олексій міг ще так багато зробити, стільки подарувати любові тим, хто поруч.
Ми повинні пам’ятати: наша Перемога здобувається саме завдяки таким людям, як Олексій Кужельов.
Щирі співчуття дружині, дітям та всім рідним і близьким Героя. Горе, яке не висловити словами. І тільки вітер над могилами наших загиблих воїнів… Кожна загибель наших захисників – це трагедія не тільки для їх близьких, а й для всієї громади та України.
Вічна пам’ять і шана нашим незламним захисникам!
