Навіки у небесному строю: Монастирищина простилася із Героєм Володимирем Поміркованим
Квіти, «живий коридор» на узбіччях вулиць, українські прапори, невимовний жаль – Монастирищенська громада проводжає в останню путь свого земляка. Сум та біль від втрати ще одного Захисника оповив громаду – сьогодні, 3 грудня, в Зюбрисі попрощалися з Володимирем Поміркованим.
13 травня 2024 року під час виконання бойового завдання біля н. п. Новоєгорівка Сватівського району Луганської області Володимир прийняв свій останній бій.
Повернувся він додому «на щиті»… Молодий, відважний, сповнений віри в майбутнє, він з честю виконав свій обов’язок перед Україною та віддав за неї найцінніше – своє життя.
Народився Володимир Поміркований 24 травня 2005 року в селі Зюбриха в багатодітній сім’ї.
З 2011 року навчався у Зюбриській загальноосвітній школі, де закінчив 4 класи. З 2015 по 2022 року навчався у Острожанському ліцеї. У 2022 році поступив на навчання до Жашківського аграрно-технічного професійного ліцею, де здобув професію зварювальника.
Володимир був старанним, працелюбним, уважним. Гарно вчився, мав авторитет серед товаришів, у житті керувався загальнолюдськими моральними критеріями у відношенні як до власних вчинків, так і до інших. З повагою ставився до старших людей. Був активним учасником різних шкільних та районних заходів.
Коли над рідною Україною нависла страшна небезпека, Володимир, незважаючи на зовсім юний вік, як патріот своєї держави, пішов добровольцем до Збройних сил України й служив у 3-му штурмовому відділі 2-го штурмового взводу 3-ої штурмової роти 1-го штурмового батальйону, де був призначений командиром відділення – командиром машини.
За час проходження служби зарекомендував себе як високопрофесійний, виконавчий військовослужбовець. В складних обставинах вмів оперативно та правильно прийняти доцільні і обґрунтовані рішення. Мав високий рівень фахової підготовки. Обов’язки за посадою виконував вміло у відповідності з професійними навичками.
Свій останній бій Володимир Миколайович прийняв 13 травня 2024 року й відтоді зв'язок із хлопцем обірвався. Його телефон мовчав… Місяці віри та сподівання на краще, але дива не сталося. Не дочекалися рідні Володимира на своєму порозі…. Натомість, лише чорний смуток та сльози оповили родину Поміркованих…
Володимир поліг смертю хоробрих на ратному полі, обороняючи рідну землю від рашистської нечисті. Він віддав своє життя за те, щоб якнайшвидше прийшла Перемога над ненависним ворогом, заради мирного неба над Україною, заради своїх батька і матері, сестер, братів … заради кожного з нас.
Сьогодні, по встеленій квітами землі, Володимир назавжди повернувся на рідну землю, де й знайшов останній спочинок. У невимовному горі наша громада провела свого Героя в останню земну дорогу. Вшанувати вірного Сина України прийшли рідні, близькі, керівництво громади, духовенство, військовослужбовці і громадськість.
Поховали Героя на кладовищі у рідній Зюбрисі під триразовий збройний салют та Державний Гімн України. Жовто-синій стяг, який огортав домовину полеглого, військові передали рідним Героя на вічну пам’ять про подвиг Захисника України.
Під звуки почесних залпів і Державного Гімну, Володимир знайшов свій вічний спокій. Над його могилою майорить синьо-жовтий стяг, нагадуючи кожному з нас, якою ціною виборюється свобода.
Щирі співчуття родині, друзям, товаришам та побратимам загиблого Героя. Пам’ятаємо кожного і кожну, хто віддав життя за Батьківщину.
Вічна та світла пам'ять Володимиру Поміркованому, ім'я якого назавжди золотими літерами буде вписано на сторінки історії незалежної України!
