Монастирищина простилася з Героєм Юрієм Мелехтею
Один із Справжніх, Вірних, Мужніх, Відданих Синів, Героїв України – ЮРІЙ БОРИСОВИЧ МЕЛЕХТЯ. Один із тих, хто через десятки років мав би розповідати дітлахам, про відвагу та звитягу, про незламність і рішучість про те, як він і такі ж хоробрі Українські Воїни знищили підступного ворога, припинивши війну не лише в Україні, а на всій планеті. Він мав би розповідати… Але тепер про нього розповідатимемо всі ми… Переповідатимемо про його героїзм, силу духу, добре серце, бойові звитяги. Радітимемо та плакатимемо, що були з ним знайомі. І раз у раз, дивлячись у небо – дякуватимемо, що захищав нас, що захищав Україну.
Життєва стежина Юрія Мелехтя не була гладкою, не обійшлося на ній без болісних втрат і смутку, але вона була рясно всіяна його гарними справами, добрими вчинками, щасливими і приємними миттєвостями та подіями. Народився Юрій в багатодітній родині 13 лютого 1973 року в селі Тарнава, де пройшли його дитячі та шкільні роки, де промайнуло все його життя…
Після закінчення 11-го класу місцевої школи проходив строкову військову службу в ракетних військах. Повернувшись із армії, влаштувався на роботу трактористом-комбайнером у колгосп, що розміщувався в Тарнаві.
Далі одружився з коханою Оленою. Згодом у них народилося двійко гарних синів, яких люблячі батьки назвали Вадимом і Романом.
Юрій Мелехтя був завзятим трударем. Ніколи ні перед чим не зупинявся, сміливо йшов до мети. Своїми руками побудував дім і посадив навколо нього дерева. Обробляв землю, доглядав господарство. Останніми роками працював у ТОВ «Агровет Атлантик Груп».
Наш Герой був люблячим чоловіком і турботливим татом. Пишався своїми синами-соколами. А коли на світ ще й з’явилася онучка, у Юрія, немов, крила виросли. Родина, її добробут завжди були у нашого Захисника на першому місці. Юрій Мелехтя по життю був щирою, доброю, порядною Людиною. Він навіть незнайомцям був готовий допомогти, а знайомим – і поготів.
Тож, коли Ненька-Україна покликала на допомогу свого Сина, Юрій не зволікаючись, зібрав речі і пішов захищати Батьківщину. З вересня 2022 року наш Герой в обладунках Українського Воїна протистояв російському злу. Був стрільцем-номер обслуги мотопіхотного батальйону 32-ї окремої механізованої бригада (в/ч А4784). Був хоробрим Воїном і надійним побратимом. Був «світлом» і захищав нас від російської темряви.
Понад два роки виснажливих боїв, короткі зустрічі з рідними і незгасаюча віра в Перемогу. Але в одну мить усе згасло: і віра, і мрії, і життя… 11 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новопустинка Покровського району Донецької області сержант Юрій Мелехтя героїчно загинув.
Сьогодні, 19 грудня 2024 року, з великим болем і скорботою в серці мешканці громади, встеливши дорогу квітами, ставши на коліна та схиливши голови, зустрічали «живим коридором» свого земляка. По встеленій квітами землі Юрій востаннє прийшов до рідного дому…
У скорботі та з молитвою на вустах рідні, близькі, керівництво громади, духовенство, військовослужбовці і громадськість вшанували та провели в останню дорогу вірного Сина України.
Поховали Юрія Мелехтя з усіма належними Воїну військовими почестями на сільському кладовищі у рідній Тарнаві. Жовто-синій стяг, який огортав домовину полеглого, військові передали рідним Захисника на вічну пам’ять про подвиг Героя. В його честь звучав Гімн України і військовий трикратний салют, який гучно пронизував небо і серця присутніх…
Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким Героя. Це гірка втрата та нестерпний біль. Вся громада сумує разом з вами…
Юрій був справжнім Героєм, який стояв на захисті нашої країни. Його відвага і відданість були прикладом для нас усіх. Він пішов на передову, несучи в собі найкращі якості справжнього Патріота. Сьогодні ми прощаємося з ним, але його пам'ять і його дух залишаться з нами назавжди.
Вічна пам’ять і слава Українському Воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
Герої не вмирають!