Монастирищина пам’ятає. Роковини загибелі Героя Віталія Болюка
Сьогодні, 12 січня, минають перші роковини загибелі нашого Героя-Захисника Віталія Миколайовича Болюка. Віталій мужньо ніс важкий хрест захисту Батьківщини. Був вірний військовій присязі. Хоробро протистояв російським окупантам.
Відчайдушно захищав кожен сантиметр Української землі. І став Героєм – Янголом-охоронцем для рідних і всіх українців.
Віталій Болюк народився 29 жовтня 1982 року в селі Княжа Криниця. Навчався у Княжекриницькій загальноосвітній школі. Після закінчення 9-ти класів поїхав здобувати професію механіка до міста Харкова. Отримавши диплом, влаштувався на роботу в Харківський ремонтно-механічний завод. Згодом, змінивши напрям своєї діяльності, став працювати вантажником у мережі супермаркетів «Сільпо».
У 2012 році Віталій повернувся у Монастирищину. У селі Степівка влаштувався на роботу у ФГ «Степівське» токарем-зварювальником. Був дуже життєрадісною, щирою, чесною, працьовитою, доброю Людиною, готовою допомогти кожному. Керівництво, колеги та мешканці села поважали Віталія Болюка за його людяність і порядність.
Степівка стала для Віталія домівкою, а її мешканці – родиною, гарними друзями. Саме тут, у Степівці, наш Герой зустрів своє кохання, свою долю – Оксану. Згодом вони одружилися, а в 2014 році у щасливого подружжя народилася красуня донечка Олександра. Він так радів її першим крокам, словам, першим шкільним успіхам. Він так любив своїх дівчат. Будував їхнє спільне життя. Мав багато планів на майбутнє, прагнув все найкраще дати своїй родині. Мріяв… Але все змінила війна…
Ненька-Україна покликала свого мужнього Сина і він, залишивши вдома найцінніше – свою сім’ю, не роздумуючи, пішов захищати свою країну та свій народ.
21 листопада 2023 року Віталій приєднався до лав Збройних Сил України. Був гранатометником механізованого батальйону 31 окремої механізованої бригади. Кожного дня, попри все, наш Герой із честю виконував свій військовий обов’язок – захищав право на безпечне життя кожного українця! Він так мріяв із Перемогою повернутися додому та обійняти своїх рідних! Але…
12 січня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новомихайлівка Покровського району Донецької області наш Герой, солдат Віталій Болюк загинув, залишившись вірним присязі та Україні.
Поховали Героя з усіма належними Воїну почестями 18 січня 2024 року на сільському кладовищі у рідній Степівці.
Згодом ім’я мужнього Захисника увіковічнили на Алеї Слави Героїв у місті Монастирище, поряд із усіма загиблими Воїнами, уродженцями громади.
У цій кривавій війні Україна втратили не лише справжнього Патріота, але й благородного серцем, сильного духом Чоловіка. Його самовідданість, сміливість і героїзм віддзеркалюють найкращі якості нашого народу.
Сьогодні, у роковини загибелі нашого Героя, згадуємо Воїна Віталія молитвою, думками, словами, квітами принесеними до Алеї Пам’яті Героїв і місця його вічного спочинку.
Низько схиляємо голови у скорботі перед світлою пам’яттю Героя – Віталія Болюка. Його душа хай знайде вічний спокій у Царстві Небеснім. Наш Герой, Воїн світла поповнив лави Небесних Захисників – Небесної січі українського воїнства. Нам залишається тільки берегти пам'ять про нашого Захисника та шанувати його героїчні вчинки. Герої не вмирають! Герої оберігають нас із Небес і надихають на боротьбу, на Перемогу!
Вічна пам’ять і слава Герою Віталію Болюку!
