Монастирищина пам’ятає! Роковини загибелі Героя Олександра Зайцева
Війна – страшна, кривава, залишає після себе не лише зруйновані і спалені села та міста. Ця лиха сила приносить із собою багато горя та страждань і забирає в нас найцінніше. Ми можемо навчитися миритися з усіма її наслідками, але навчитися жити «БЕЗ» – практично неможливо.
Сьогодні, 16 січня, минають два роки від дня загибелі в російсько-українській війні Героя Олександра Сергійовича Зайцева, який заради незалежності нашої Батьківщини, заради свободи її народу віддав найцінніше – власне життя. Сьогодні всі, хто знав і пам'ятає Олександра Зайцева, згадують його добрим словом і тихою молитвою. Адже він і був таким – добрим, спокійним і теплим, мов сонячні промені.
Олександр родом із Миколаївщини, але його коріння – дідусь і бабуся – з Монастирищини. Народився Олександр Зайцев 29 квітня 1991 року в невеличкому селі Виноградівка Баштанського району. Там він зростав, ходив до школи, здобув освіту кухара, про яку ще з дитинства мріяв. Дуже любив проводити час із дідусем і бабусею, тож частенько приїздив до рідненьких у Лукашівку.
Коли розпочалась повномасштабна війна, до останнього не хотів полишати рідну Виноградівку, але безпека близьких була понад усе. Тож, в серпні 2022 року разом з мамою, сестрою та двома племінниками, взявши лише пару речей, Олександр направився туди, де в дитинстві відчував себе щасливим – в Лукашівку.
Переконавшись, що рідним тут буде безпечно, не став відсиджуватися в тилу і вже у вересні 2022 року вступив до лав Збройних Сил України. Спочатку – військова підготовка в одній із Львівських військових частин. Далі – спецпідготовка у Збройних силах Великобританії, яку пройшов з відзнакою. Потім – на фронт, боронити нашу землю, наші родини, наш з вами спокій, бо інакше Олександр не міг.
Сумлінно служив гранатометником взводу охорони роти охорони бригадної артилерійської групи 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Товариші по зброї його поважали та шанували. Був вправним бійцем, надійним, вмотивованим і до останніх хвилин свого життя вірним військовій присязі та українському народу. Наш Герой загинув, захищаючи дорогих серцю людей, землю, яку любив понад усе, захищаючи мир в Україні. 16 січня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі Кремінної, що на Луганщині, солдат Олександр Зайцев отримав поранення, несумісні з життям – його вбили російські окупанти…
Енергійному, справедливому, доброзичливому, порядному хлопцеві назавжди залишилось 31...
22 січня 2023 року Олександра з усіма належними Герою почестями поховали на кладовищі у селі Лукашівка.
29 серпня 2023 року ім’я мужнього Воїна увіковічено на Алеї Слави Героям Монастирищини. 27 жовтня того ж року у селі Лукашівка на Алеї пам’яті загиблим Героям-односельчанам було відкрито меморіальну дошку Олександру Зайцеву. А 25 березня 2024 року рідним Героя передали орден «За мужність» ІІІ ступеня, яким, відповідно до Указу Президента України №599 від 28 вересня 2023 року, солдата Олександра Зайцева нагороджено посмертно.
Війна відібрала в України Героя, а в рідних – найкращу у світі Людину.
З глибокою шаною та скорботою вшануймо сьогодні добрим словом, тихою молитвою, теплим спогадом нашого Захисника та схилімо голови перед святою пам`яттю Героя… Тепер Олександр у лавах Небесного Війська оберігає своїх найдорожчих і кожного з нас.
Низький уклін і вічна, світла пам’ять безсмертному подвигу Героя Олександра Зайцева! Герої не вмирають! Вони назавжди в наших серцях!
